Драгобрат, вихідні 4-5 квітня 2009Цими вихідними Драгобрат був просто фантастичним! Такого сонця і саме такої погоди я чекала два роки; минулого року жодна з поїздок на Драгобрат не порадувала сонячною погодою та безхмарним небом, а востаннє я так засмагала у квітні 2007 року. Просто супер! Стовідсоткова видимість відкривала перед очима Чорногірський хребет у всій своїй красі на чолі з Петросом і Говерлою, збоку – Горгани… І тим не менше, Драгобрат зразка 2009 мені видався таким. Перше, що здивувало, це відсутність черг як таких на вихідні – найдовшою була черга на ВЛ-1000 біля «Курятні» тривалістю хвилин з 10 у обідню пору. На «Доппельмеєрі» зранку взагалі людей не було що у суботу, що у неділю, під обід людей, ясна річ, побільшало, однак все одно черга йшла швидко. Порадувала робота бугелів – без зупинок, поламок, непорозумінь.   Снігу, як не дивно, таки цього року дійсно набагато менше – згадучи минулорічні траншеї, які були проведені технічним персоналом під витягами, цього року Драгобрат виявився гладко виглаженим схилом. Тому на рахунок навності повноцінного снігового покриву, як от зараз, на травневі свята, можна все таки передбачити, що ситуація може скластися 50 на 50 (у цьому я солідарна із in search): або буде нормальний сніг, або не зовсім. Хоча, якщо взяти до уваги, що більшість людей приїджає на травневі свята не так як кататися до посиніння, а власне відпочивати (з сім’єю, друзями, коханими тощо), тому, на мою думку, снігу б мало вистачити. Окрім того, чомусь ще здається, що якщо не буде дощів, то такий же покрив збережеться. Головне, аби сонце не палило безперервно, а погода трохи чергувалася, ну і щоб затяжних дощів не було. Менше снігу – відповідно, менше і горбів на трасах (точніше, я їх цього взагалі не помітила), відповідно, легше й кататись. Унікальне це все таки місце, що тут іще скажеш.     У ялиночках біля Пашиного кулуару було зручно кататися тільки до обіду – далі сніг танув і мої лижі трохи грузли (ну так, вони ж до цього не пристосовані); післ чого був зроблений висновок, що таки вартує мені придбати другу пару типу універсалів (чи для легкого беккантрі тощо). Однак ці місця були дуже до вподоби моєму чоловікові, який ну ніяк не бажав їздити по трасі, а вперто бороздив простори Пашиного кулуару і гасав між ялинками.   На рахунок харчування – ціни виросли у порівнянні з минулим роком. Традиційні точки харчування не змінилися, нічого нового мною не було помічено – ті ж «Курятня» (біля ВЛ-1000), Пашина колиба, «Колиба» біля Пашиного витяга, бар у «Шовковій косиці», колиба та безіменний ресторанчик нижче корпусу ТК «Драгобрат» (див. фото).  Ціни на деякі страви у безіменному ресторанчику:
Шашлик (250 г, 4 шматка) – 50 грн
Салат із квашеної капусти – 15 грн
Картопля по-домашньому/пюре/смажена з гарніром – 20 грн (насправді це 1,5 картоплини і що по-домашньому, що смажена виглядає практично однаково; ну та зрозуміло – картопля для гір рідкість, вона ж тут не росте)
«Хортиця» 0,5 л – 60 грн
Борщ/юшка – 20-25 грн
Банош із бринзою – 25 грн Стосовно абонементів та цін на них. Минулорічне нововведення у Бєдного на рахунок заборони групового катання на одній картці отримало схожу схему, що й на «Буковелі» – існує 1-хвилинна затримка між зчитуванням разів (тобто якщо ви катаєтеся з другом по одному абонементу, друг може пройти через турікет тільки через хвилину після вас). Контролери на турнікетах почали більше возмущатися, ніж минулого року, однак двох по одному абонементу пускають. У Паші ситуація, слава Богу, не змінилася. ВЛ-1000 і «Доппельмеєр» працюють з 9:00 до 17:00, абонементи діють до 10.05.2009. У Бєдного у порівнянні з минулим роком ціни піднялися (від 3-5 до 10-20-50 грн на різних абонементах). Ціни на абонементи підйомників Бєдного (ВЛ-1000 і «Доппельмеєр»):
Одноразові картки
1 підйом (дорослий) – 15 грн
1 підйом (дитячий) – 10 грн Багаторазові картки
3 підйоми (дорослий) – 40 грн
5 підйомів (дорослий) – 50 грн
10 підйомів (дорослий) – 90 грн
20 підйомів (дорослий) – 160 грн
50 підйомів (дорослий) – 350 грн Дитячі картки (до 14 р.)
3 підйоми (дитячий) – 25 грн
5 підйоми (дитячий) – 35 грн
10 підйомів (дитячий) – 60 грн
20 підйомів (дитячий) – 100 грн
50 підйомів (дитячий) – 200 грн Ціни на мультиліфт (300 м) змінили формат – тепер замість багаторазових та одноразових карток діє єдиний абонемент:
- з 9:00 до 13:00 – 20 грн
- з 13:00 до 17:00 – 20 грн Ціни на абонементи підйомника Паші Цибеленка:
1 підйом – 10 грн
10 підйомів – 70 грн
20 підйомів – 120 грн
50 підйомів – 250 грн Готель
Цього разу розмістилися ми у новому готелі «Вотавілю», який знаходиться одразу за кілька метрів від витяга «Доппельмеєр». Пару слів про цей готель напишу вже у відповідній гілці про житло. Скажу лише, що враження залишилися загалом позитивні, були, звичайно, нюанси, але це так, дрібниці. Апрескі
Як показує практика даної поїздки, сауну бажано замовляти тоді ж, коли й замовляється проживання, оскільки навіть одразу по приїзді та поселенні виявилося, що у жодному готелі немає вільної сауни, всі переважно звільнялис після 23:00. Щодо вечірньої розважальної програми – у готелі «Вотавілю» кожного дня з 21:00 працює диско-бар, де можна піти потанцювати та випити різних напоїв. Як на мене, непогана альтернатива на противагу перегляду телепередач у номері. Окрім того, у цьому ж готелі пропонується масаж та розслаблюючу гімнастику хаду та хатха-йогу (що це таке, докладно можуть розповісти адміністратори готелю). Ну і якраз у ці вихідні свою диско-програму проводила громадська організація «Адреналін» у колибі біля ТК «Драгобрат», тож ввечері можна було вибирати, де провести вільний час.
Люди
На схилі вдалося перетнутися з кількома форумчанами. З Vols’om домовилися перетнутися ще у Львові, перекинулися кількома словами. Neon’a бачила на вершині «Доппельмеєра», теж довго не розмовляли, але поспілкуватися вдалося. На другий день, у неділю, вдалося перетнутися з ANNDY. ANNDY я спочатку побачила біля «Доппельмеєра», впізнавши його по кольору спорядження та стрибкам, які він робив з легкістю та грацією. Пізніше ми перетнулися на горі та біля «Курятні», де він пригостив мене чаєм (дякую, ANNDY ;-). Як виявилося, у ці ж дні катав Osja з своїми (правда, вони беккантрили, тож ймовірність їх зустріти була доволі малою) та, судячи з попереднього посту, RoSen (до речі, як видно із кольору куртки, ви таки проїджали у ялиночки біля тієї полянки, де засмагала наша компанія). Більше нікого на горі не вдалося ідентифікувати ;-). Мені важко сказати, чому Драгобрат залишається одним із моїх улюблених курортів, незважаючи на ріст цін, цілий список аргументів «за» і «проти» та розростання і збільшення кількості інших конкурентоспроможних гірськолижних курортів. Драгобрат вже є по суті унікальним у тому плані, що серед весни він дарує можливість відчути подих справжньої зими та опинитися серед снігів і розквітлих квітів, на стику зими і весни. Тут повітря, від чистоти якого задихаєшся. Тут особлива атмосфера, яка пронизує тебе наскрізь, тут енергія, сила, яка ніколи не закінчується, скільки б ти спусків не зробив за день. Тут воля…І ще тут просто фантастичні краєвиди, які дозволяють тобі відчути себе одразу під небом, за крок до нього. На півдорозі до неба… P.S. Трохи більше фото зі схилів є у моїй галереї - Ссылка
| 
- новые есть! 
- новых нет.
- Добавить в закладки
