Сообщение №0, отправлено 06 Мая 2005 11:50

Шапка темы (первое сообщение):

[ 17 Янв 2009: Сообщение исправлено: SKIER ]

Сообщение №377, отправлено 08 Июл 2009 14:09

Полностью согласен и всегда в таких случаях ссылаюсь на эту статью,а иногда просто игнорирую вымогательство и ничего не плачу.И не от того что жалко,а  из принципа.Ведь наверняка эти деньги не пойдут на охрану природы или другое благое дело,а  осядут в бездонных карманах наших чиновников.

Сообщение №378, отправлено 08 Июл 2009 15:08

Цитата:

---

Оригинал отправлен ad rem:

меня всегда пугалдо и раздржало быдлячество

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. , а не согласно Постанове КМУ включен механизм запрета, ну и тому подобное бла-бла-бла....

---

Сообщение №380, отправлено 29 Июл 2009 19:24

Два тижні тому прокаталася по Львівщині двома екскурсійними маршрутами. Думаю, для любителів паломницького туризму та тих, хто любить відвідувати замки та монастирі буде цікаво.

Отже,
Екскурсія 1. Страдч-Прилбичі

Страдч - це село неподалік від Львова (за 17 км), розташоване по дорозі на Яворів. Перша згадка про Страдч датується 1416 роком. У часи Київської Русі та Галицько-Волинського князівства неподалік села знаходився другий після Києво-Печерської лаври підземний монастир в Україні. Розміщувався він на високій горі (висотою 359 м) на лівому березі р. Верещиці. Цей монастир згадується в Галицько-Волинському літописі від 1242 року під назвою «Печера Домажирова».

Археологічними дослідженнями встановлено, що монастир складався із вхідної галереї (довжина близько 40 м), ходів загальною довжиною понад 270 м і кількох келій, які розміщувались на глибині близько 20 м. На вершині гори знаходилось укріплене городище. Монастир припинив своє існування близько ХIV ст.

Страдч є загальновизнаним місцем паломництва та прочанства, щороку його відвідують десятки тисяч паломників. Паломників приваблює сюди Печерська Лавра з підземними келіями, копія чудотворної ікони Страдецької Божої Матері Нерушимої стіни, місце поховання відразу двох блаженних — о. д-ра Миколи Конрада та дяка Володимира Прийми (їх проголосив блаженними Святіший Отець Іван Павло ІІ, Папа Римський під час перебування у Львові 2001 року), та, без сумніву, Страдецька Хресна дорога.

Страдецька хресна дорога є обов"язковим пунктом паломництва кожного християнина. Вона складається з 13 стацій (зупинок), кожна з яких відображає дорогу Ісуса Христа на Голгофу. Кожна зупинка проілюстована пам"ятним комплексом та табличкою, яка роз"яснює прочанину суть кожної стації та містить молитву, якою можна помолитись.

Перша стація, приміром, виглядає отак:

Не буду заванатажувати читачів зображеннями усіх стацій, їх можна розглянути у моїй галереї Ссылка .

Наступна зупинка - с. Прилбичі Яворівського району. Думаю, що 90% українців й гадки не мають, чим відоме це село, тому одразу розкриваю усі карти - саме тут народився Слуга Божий Андрей Шептицький, восьмий (після відновлення Галицької митрополії в 1808 р.) Митрополит Української греко-католицької церкви.

Коротко про Шептицького.
Митрополит Шептицький першим із вищих ієрархів Греко-Католицької Церкви почав використовувати народну мову в спілкуванні із вірними. У 1899 імператор Франц Йосиф I іменував Шептицького Станіславським єпископом, а римський Папа Лев ХІІІ затвердив це рішення (хіротонія відбулася 17 вересня 1899). Після смерті митрополита Юліана Сас-Куїловського Шептицький 17 грудня 1900 був номінований Галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася 17.01.1901 у соборі св. Юра у Львові. У міжвоєнний період Митрополит Андрей продовжував роботу з розбудови УГКЦ. Під час Другої світової війни Шептицький ставив питання про об'єднання всіх християн України навколо Київського Патріархату у єдності з Римським престолом, але не знайшов розуміння з боку окремих ієрархів церкви та української інтелігенції. Найбільшим політичним досягненням Шептицького стала в 1914 р. домовленість з польською стороною про виборчу реформу, яка б збільшила політичне представництво українців у галицькому сеймі; здійснити її завадила війна.

Загалом важко переоцінити усі влади Андрея Шептицького у історію, культуру та духовний розвиток Галичини (і не тільки Галичини); більше про цю видатну людину можна прочитати, скажімо, у Вікіпедії (http://uk.wikipedia.org/wiki/Андрей_Шептицький ).

У с. Прилбичі збереглася родинна каплиця роду Шептицьких, яка чудом збереглася через кілька століть, пережила дві світові війни. У радянські часи каплиця виконувала роль складу для хімічних речовин, якими зрошували поля для зібльшення родючості земель; досі у тій каплиці сується сильний запах дусту.

Екскурсія 2. Звенигород-Старе село-Свірж-Унів

Звенигород - село Пустомитівського району Львівської області. Перша згадка датована 1087 (за іншими даними — 1086) роком. Деякі дослідники вважають, що поселення тут створили ще племена бужан у I тис. н.е. Наприкінці I тис. н.е. Звенигород стає укріпленим містом та важливим стратегічним пунктом західних руських земель. Вперше про город згадують у «Повісті временних літ» та Іпатіївському літописі, коли розповідають про повернення Ярополка Ізяславовича із Польщі у 1087 році. Саме на підході до Звенигорода, згідно з літописом, Ярополка і вбили.

Найбільший розквіт місто переживає у XII ст., коли тут правив внук Ярослава Мудрого Володимирко. Звенигород був центром удільного Звенигородського князівства. Князь Володимирко почав процес об'єднання галицьких князівств, приєднавши до Перемишля та Звенигорода території Галича і Теребовлі. У 1144 і 1146 рр. на Звенигород зазіхав київський князь Всеволод, але не зумів здобути фортецю.

На початку 1140-х рр. становлення міцного західно-руського князівства завершилось і після перенесення Володимирком столиці до Галича (1141 або 1144) було створено єдине Галицьке князівство. Після цього ролі Звенигорода зменшились. У 1241 році місто зруйнував хан Батий. Населений пункт давно втратив колишнє значення (неподалік швидко розвивався Львів) і зараз має статус села.

Ось такий пам"ятник засновникам міста Звенигорода стоїть зараз у центрі села біля історичного музею:

А це, власне, і сам музей:

Старе село - село Пустомитівського району, Львівської області, розташоване за 25 км на південний схід від Львова. Добре збережені руїни оборонного замка кн. Острозьких, побудованого 1584 — 89 з участю А. Прихильного (відновлений 1642 і 1654) у стилі східно-європейського пізнього ренесансу. Замок займав значну площу, стіни (14 — 16 м висоти) завершені аттиком, оздобленим аркатурою, а фронтони башт (збережені 3) вінчані бароковою різьбою в камені.

Свірж

Свого часу поселення мало статус міста, тепер Свірж — просто велике село, яке стоїть на берегах одноіменної річки, що розливається тут широкими ставами. Місцевість дуже приємна для ока, хоча транспорту може не сподобатись: пейзаж навколо нагадує Карпати в мініатюрі.

Перша письмова згадка про Свірж датується 1427 роком, коли його відвідав польський король Владислав ІІ, а у 1449 році місцева влада за наказом розмежувала місто Свірж від села з такою ж назвою - Свірж.

Свіржський замок є унікальним памятником оборонної архитектури XV—XVII ст. З початку будувався як фортеця, однак після реконструкциії в XVII столітті втратив свой першопочатковий вид. Замок в поселенні згадується під 1530 роком, коли твердиня належала роду Свірзьких. Та за версією охоронної таблиці на в‘їздній брамі, фортеця кокетливо «омолодила» себе, бо її зведено ще у 1482 році.

На территорії замкового парка зберігся костел, заснований у XV ст. Сучасна будівля костела в стиле ренесансу, побудована на месті деревяного, який був зведений у 1541 році. Над входом в костел і сьогодні можно розглянути залишки шляхетського гербу попередніх госопдарів. До костелу від замку вів подземний хід. Завалену частину подземного ходу можно побачити із рову, який оточує замок біля підвісного моста.

Сучасного вигляду споруда набула в середині XVII ст. Саме з того часу ці землі перейшли у власність графа О. Цетнера, який перебудував і значно зміцнив замок.

Сучасний стан замку на сьогодні, як і у багатьох замках України, також не найкращий. Власне, збереглися тільки зовнішні стіни. У 1969 році у великого захисника та реставратора замків Львівщини, Бориса Григоровича Возницького, виникла ідея використати як філіал Львівської галереї мистецтв одну з старовинних фортець краю.

Саме для Свірзького замкового комплексу спочатку планувалася доля, яка прославила пізніше серед краєзнавців та турфірм Олеський замок. Та не судилося: приміщення в Свіржі вже використовувались як будинок архітектора. У зв"язку з цим змінено планування кімнат замку, перебудовані інші приміщення. У внутрішньому дворі можна побачити великий колодязь, воду з якого брали на випадок облоги. Нині колодязь також закинутий.

В 1997 р. була створена рада меценатів, що включає відомі львівські фірми, яка зобов‘язалася виділити кошти на завершення ремонтно-реставраційних робіт.

Під час реставрації 1975-1983 рр. у замку були поновлені білокам"яні портали проїзду центральної вежі, перекладені кам"яні сходи, бордюри, замінене перекриття, відновлені інтер"єри жилих приміщень, господарських будівель.

Ззовні замок має дуже гарний вигляд, на його території знімалося свого часу (і знімається зараз) багато відомих історичних фільмів (наприклад, "Дартаньян і три мушкетери").

На мій погляд, навіть вже переобладнаний замок можна чудово використати під забудову готелю - для цього там є всі умови, від переобладнання кімнат до великих залів, які можна використати для ресторану, холу та інших функціональних приміщень.

До речі, біля замку можна влаштувати невеличкий пікнік, правда, з дозволу охорони, яка може вам запропонувати скористатись їхнім мангалом. Палити вогнище на землі забороняється. Скупатись теж можна .

Унів

Cело Унів Перемишлянського району Львівської області здавна було важливим монашим і друкарським осередком. В Уневі діє Свято-Успенська Лавра отців студитів Української Греко-Католицької Церкви. В Уневі з XIV століття діяв монастир Успення Богородиці з оборонними мурами, спершу православний, 1700—1790 — належав до Василіянського Чину, у XVIII столітті один з важливіших монастирів у Галичині; згодом він занепав. В 1919 р. митрополит А. Шептицький переніс до Унева осередок Студитів з осідком ігуменату. Тут розвинуто було серед іншого малярську школу, палітурню, а з 1935 друковано церковно-релігійний місячник «Промінчик Сонця Любови». За радянської влади Успенську Лавру перетворено на в"язницю, а монастирські будинки на будинок відпочинку для старших осіб.

На території монастиря відбувалися щорічні ярмарки, на яких торгували купці з Росії, Польщі, Австрії та інших країн.

Монастир оточений високими стінами з бійницями та оборонними баштами. Храм на території виглядає з-за стін витонченим та легким, а при огляді його зсередини монастирських стін вражає міцними, справді фортечними мурами, бійницями та оригінальністю архітектури. На його контрфорсі зберігся герб Шептицьких.

При монастирі в Уневі діяла відома Унівська друкарня.

На початку XIX ст. в монастирі оселяється глава Греко-Католицької Церкви митрополит Михайло Левицький. Його тлінні останки спочивають у монастирському храмі Успення Пресвятої Богородиці. У 1919 р. із благословення Митрополита Андрея сюди прибули монахи студити, покликані відродити традиції древньоруського чернецтва часів преподобних Антонія і Теодосія Печерських. Першим архимандритом новозаснованої обителі став о. Климентій Шептицький. Нині Успенська Унівська Лавра налічує вісім монастирів в Україні та поза її межами.

Починаючи з 1994 р., кожного травня до Унева йде дводенна молодіжна проща, організована студентською "Обновою", Мальтійською службою допомоги і монастирем студитів.

Так коротко постаралась викласти все, що бачилось . Фотки як завжди, у моїй галереї у цьому альбомі Ссылка , інфа грунтувалась на власних дослідженнях та матеріалах відомих інтернет-ресурсів Ссылка та Ссылка .

[ 29 Июл 2009: Сообщение исправлено: Jolie ]

[ 29 Июл 2009: Сообщение исправлено: Jolie ]

[ 29 Июл 2009: Сообщение исправлено: Jolie ]

Сообщение №382, отправлено 09 Авг 2009 16:09

один з видів


Ось і вершина!


Остання третина підйому, а ноги вже вперто не хочуть йти...

Вершина. Кінець романтики.  Пам'ятники, прапор розмальовані надписами "тут був Вася" та ін. Звісно я можу порадіти за Васю що він сюди піднявся, але навіщо про це писати?


Вид на Петрос


І дорога вниз...

Заночували в Яремчі, і на слідуючий день відправились на Вінничину, звідки
вирішили поїхати на море.

[ 09 Авг 2009: Сообщение исправлено: Yuriy_ski ]

Сообщение №384, отправлено 12 Авг 2009 20:56

Вирішили відійти від своєї звички ночувати просто неба і розбили намет. Була п’ятниця, тільки половина на дванадцяту ночі, а ми вже вдихали море. На диво берег був порожнім…жодної людини, жодного намету…. тільки море, вітер, ми і знову вітер….

Вітер не вщухав всю ніч…відчуття, що в намет постійно хтось намагається достукатись, не полишило нас і на ранок. Море було надзвичайно красиве і самотнє… лізти в воду сильного бажання не було…але ж...і щоб вийти з моря довелось довго себе примушувати.

Вирушати до Вілково вирішили по полудню, ставало спекотно - саме час пересуватись в авто з включеним кондиціонером. Взагалі-то до Вілково є два шляхи – через Затоку і «через Молдавію», кажуть, зручніший саме другий варіант. Але і наш, перший варіант, був комфортним і приємним. Наближення нашої мети було пропорційне погіршенню дороги…рухатись доводилось все повільніше і уважніше.

Вілково – місце, де в 17 столітті оселились донські і запорізькі казаки, місце при сильних паводках затоплювало водою, тому для укріплення своїх дворів прокопували канали навколо своїх поселень… скільки островів містить в собі Вілково невідомо і досі нікому.

Ми в Вілково, тут затишно, просто, привітно… Прямували цілеспрямовано до «Пелікан-Тур», де саме це знаходиться ми не знали, але всі місцеві жителі дуже відкритті до спілкування, то ніяких складнощів у нас не було, блукаючи вулицями ми дуже скоро опинились на місці.

[ 12 Авг 2009: Сообщение исправлено: Snega ]

Сообщение №385, отправлено 12 Авг 2009 21:05

Мали час… яке ж воно Вілково… місце злиття Дунаю і Чорного моря, прямо на кордоні з Румунією. Незвичність міста в тому, що більшість вулиць – це канали, по яким можна пересуватись на українських «гондолах», які тут і виготовляють. Через канали перекинуті прості дерев’яні мости, верх яких не закріплений, якщо гондола
перевозить негабаритний вантаж, верх моста знімають. Вирішили поблукати
вулицями…чи каналами ..вже як станеться…

І звісно –
рибалка, рибалка, рибалка… Порибалили і ми…і на нас, комарі тут невгамовні.

Окремо можна
відзначити «Пелікан-Тур», розумна організація, ненав’язлива обстановка, все
зручно, просто, з думкою про людей… відчуття, що ти живеш тут з сусідами
чергувалось відчуттям єдності з природою і тиші.

[ 12 Авг 2009: Сообщение исправлено: Snega ]

[ 12 Авг 2009: Сообщение исправлено: Snega ]

[ 12 Авг 2009: Сообщение исправлено: Snega ]

Сообщение №386, отправлено 12 Авг 2009 21:15

Ми були перші, хто на ранок вирушив «до птахів», і це була ще одна наша непагана ідея. Наш моторний човен розрізав хвилями заводі Дунаю, вітер гуляв навколо нас, птахи снідали…

Розбиваємо дорогу
купанням в морі…лежачи на пісочку дрімота підступає… і тільки якийсь дивний
хлопець з чумоданом нагадує нам, що дорога чекає.

[ 13 Авг 2009: Сообщение исправлено: Alexis ]

Сообщение №387, отправлено 13 Авг 2009 11:12

Цитата:

---

Оригинал отправлен Snega:

Ми були перші, хто на ранок вирушив «до птахів», і це була ще одна наша непагана ідея. Наш моторний човен розрізав хвилями заводі Дунаю, вітер гуляв навколо нас, птахи снідали… Тут чудово…птахи, рукава Дунаю, море, що маячіло на горизонті все було гостинне і привітне до нас, схотілось тут лишитись на якийсь час, пожити декілька днів на косі, коли є тільки ти і природа. Заключна крапка була поставлена, звісно, обідом…смачним, рибним, незабутнім. Ми були в Вілково добу, так мало і так довго....знову за дванадцяту і ми вирушаємо. Normal 0 Розбиваємо дорогукупанням в морі…лежачи на пісочку дрімота підступає… і тільки якийсь дивнийхлопець з чумоданом нагадує нам, що дорога чекає.  

---

Сообщение №388, отправлено 13 Авг 2009 12:57

Большое путешествие - За 12 дней вокруг Европы!!!!! Назвать "галопом по Европе" было бы банально и все на самом деле было еще быстрее, но не менее захватывающе!

Все началось с предложения wizzair – перелета до Дортмунда по очень доступной цене, а далее идея развилась до авто-путешествия по 8 странам, соответственно Германия, Голландия, Бельгия, Франция, Испания, Монако, Италия, Швейцария, в общем,  всего каких-то 5,5 тыс. км…….. Главное было получить визу и расписать план маршрута, заранее найти отели для ночевок, т.к. мы как всегда с ребенком, бронировать авто и т.п., но в итоге все оказалось решаемо…

И вот долгожданный перелет туда…, откуда не легко возвращаться…

Самое первое и «удручающее» впечатление получила от цен в первом же супер-маркете в Дортмунде, они были такие же как у нас и ниже….. В дальнейшем, «удручающее» состояние продолжалось от страны в страну, к которому добавлялись новые впечатления от распродаж в европейских бутиках и т.п. по нашим же «китайским» ценам, но мы ехали не за этим, поэтому, абстрагируюсь от дальнейших подобных комментариев…

В первый день заплпнированно успели в Амстердам , по дороге, еще в Германии, в глаза бросались моменты массового передвижения на велосипедах, как оказалось в дальнейшем – это норма для Европы, но «шок» от вело-бума получили в Голландии, там и стар и м лад и бизнес-леди на шпильках и бизнес-мены и не бизнес-люди – ВСЕ на велосипедах и даже с собакими… , плюс сочетание неповторимости пейзажей городских улиц с самобытностью всего, что окружает         [/URL] "]

даже воздух там пропитан свободой и спокойствием, а ожидаемого подтверждения последствия «доступности запрещенных веществ….» так и не встретили, все люди абсолютно адекватны и культурны..   ,

в общем, одного дня было конечно мало и в будущем теперь я знаю, куда стремиться

Далі буде...

[ 13 Авг 2009: Сообщение исправлено: NatalyBalak ]

[ 13 Авг 2009: Сообщение исправлено: NatalyBalak ]

Сообщение №389, отправлено 13 Авг 2009 13:24

Следующий пункт маршрута - Бельгия, она оказалась совсем рядом

Случайным образом проезжали рядом с НАТО

Для полного представления об исторической величности, неповторимой красоте  и абсолютной европейской цивилизованности хватило двух городов – Антверпена

[/URL] "]

и Брюсселя [/URL] "]

А итоговое впечатление - с удовольствием хотелось бы подольше и побольше....

[ 13 Авг 2009: Сообщение исправлено: NatalyBalak ]

Сообщение №390, отправлено 13 Авг 2009 14:13

Далее была Франция – страна контрастов…

По мере приближения к границе заметно отличается архитектура домов, по сравнению с Бельгией, а в остальном провинциальные пейзажи все так же  сочетанются с аккуратностью и обеспеченностью, все поля обработаны, как и у нас, но все у них по-европейски….

Из многообразия исторических мест по пути к Парижу был выбран – Реймс – спокойный, но очень привлекательный городок,

а от величины и даты постройки Костела (16в.) захватывает дух 

[/URL] "]

Третий день путешествия был конечно вцелом посвящен Парижу [/URL] "] , но это наверно единственный город, от которого остались большие противоречивые впечатления и не более… С одной стороны – конечно это красивенный исторический и культурный мега –сити, который пока не увидищь - не представишь 

[URL=http://radikal.ru/F/s53.radikal.ru/i141/0908/89/6e9bed0c6070.jpg.h tml] [/URL]

но городская суета и мусор на улицах, плотность разнообразного и разнонационального населениям плюс тысячи туристов – все это поглощает даже самые яркие  впечатления от Эйфелевой башни и всего остального, что ассоциируется с Парижем…

Сообщение №391, отправлено 14 Авг 2009 12:01

Следующий маршрут был очень запоминающимся. Дорогу выбрали не по автобану - так и бесплатно и интереснее … Десятки огромных замков, которые периодически возвышались по разные стороны дороги, для нас казалось совсем необычным явлением.

По пути на юг посетили очередной небольшой, но сказочно красивый городок Роан.  

Все там застыло в средневековье, улочки и дома в одном стиле, а католические храмы завораживают.

И ко всему нам повезло, попали на провинциальную ярмарку, на которой продавалось ВСЕ, даже букеты из подсолнухов

Далее была самая «экзотическая» Франция – началась с океанического побережья. 

Пролив Ла-Манш открыли для себя в курортном городке – Fecamрe, оказалось мало общего с Черным и Красным морями. Сразу впечатлил отлив, после которого пляжная полоса заметно увеличилась и набережная, на которой кроме детских площадок нет никаких «общепитов» и забегаловок, вся свободна для отдыхающих. .

Поразила и еще одна тенденция – в основном все отдыхающие со своими собаками, а то и с двумя, на поводках конечно, но сам факт    

А кроме того, большинство путешествуют на трейлерах, для которых везде оборудованы кемпинги, при чем, кроме собак, на каждом втором трейлере более одного велосипеда В общем, у них мечты сбываются…

Совсем рядом есть еще один прибрежный городок – Etretat

такой же стильный и доступный, вот там мы впервые окунулись в океан и успели даже совершить пеший подъем на ближайшие скалы…

Для таких интуристов как мы и не только там везде предупреждения и таблицы с расписанием приливов, уровень воды на самом деле покрывает весь пляж и так каждый день…

[ 14 Авг 2009: Сообщение исправлено: NatalyBalak ]

[ 14 Авг 2009: Сообщение исправлено: NatalyBalak ]

[ 17 Авг 2009: Сообщение исправлено: NatalyBalak ]

[ 18 Авг 2009: Сообщение исправлено: NatalyBalak ]

Сообщение №392, отправлено 14 Авг 2009 12:59

По мере продолжения нашего путешествия, переезды пролетали все быстрее и быстрее, а от большого количества впечатлений трудно было их сразу «поглотить», так что пришлось начать  делать заметки, хотябы с отметками городов, в которых удалось остановиться. Вот, к примеру, очередные два  – Дувиль и Трувиль - очень «богатые» и красивые….

А вот замок на острове - Le Monte Saint Michel –  это не забываемое и ни с чем не сравнимое сооружение…

Вся прелесть не только в самой величине и красоте  замка, но и в том, что он находится в зоне постоянного отлива-прилива… Случайная заметка – самое лучшее время для посещения замка – раннее утро, а после 10.00 начинается паломничество, плюс вокруг замка можно побродить и найти много неповторимых ракушек на месте отступившей воды.

[ 14 Авг 2009: Сообщение исправлено: NatalyBalak ]

Сообщение №393, отправлено 14 Авг 2009 14:08

С удовольствием провели бы больше времени в старинном городе Sant Malo, но погода, единственный раз за все время, испортилась, полил ливень, так что обошлись прогулкой по огроменному из-за отлива пляжу и купанием в теплом океане   

Последний крупный город западной Франции, в котором хотелось бы провести более, чем один день – это Bordeaux или проще Bordo. Архитектурной красотой похож на Париж, но в остальном изысканный, высокоцывильный и спокойный.

Сезонная жара там видимо не редкость, поэтому в городе не только много фонтанов, в которых можно купаться, хотябы детям, но и есть специальные площадки с разными режимами подачи воды, в виде пара и т.п., в общем зрелищно и полезно…

Сообщение №394, отправлено 15 Авг 2009 22:26

Цитата:

---

Оригинал отправлен NatalyBalak:

Бельгия, она оказалась совсем рядом Случайным образом проезжали рядом с НАТО Для полного представления об исторической величности, неповторимой красоте  и абсолютной европейской цивилизованности хватило двух городов – Антверпена и Брюсселя А итоговое впечатление - с удовольствием хотелось бы подольше и побольше....

---

Спасибо за отчет - освежили 2 недели незабываемых приключений 12-летней давности: автобус Киев-Гент , а дальше автостопом Антверпен-Брюссель-Амстердам-Люксембург-Париж-Кале-Дувр-Лондон-Эдинбург и обратно до пограничного польского городка и... поезд до Киева   

Брюссель действительно прекрасен. А там до сих пор по вечерам на главной площади устраивают световое представление под классическую музыку? Кстати, местные бельгийцы советовали нам обязательно посетить старинный город Брюгге - говорили, что о-о-очень красивый. Но мы к сожалению так к нему и не доехали...

З.Ы.Смотрю, что ощущения от Парижа 12 лет назад и теперишнего одинаковые  

Сообщение №395, отправлено 17 Авг 2009 10:22

Дай Боже щастя, скієряни та гості форуму!

Вирішив накатати маленький звіт про «Карпатський трамвай», здається, буду першим.

Є на бойківщині така атракція, «карпатський трамвай» називається. Ото вирішив з"їздити-подивитися. Виглядає воно приблизно ось так:

три вагончика, і гібрид локомотива з пасажирським вагоном. Подібна вузькоколійка є у Львові, називається «Дитяча залізниця». Але я не про
це. Детальну інфу у неті по добиранню зі Львова до «туди» чомусь не міг знайти, знайшов «свіжістю» за 2006 рік, але то всьо лірика

Отож, м.Львів, головний залізничний вокзал, 7:15 ранку, автобус Львів-Хуст, котрий як раз проїжджає через Долину-Вигоду. У Вигоді я був в пів одинадцятої (атракція мала початися в одинадцятій, правда почалася майже в дванадцятій, але то вже знову лірика). Сама атракція вдалася на славу: цікава екскурсія, розпиття безалкогольних напоів "нафтуся", купання в річці (джакузі «атдихаєт» 

Рекомендую взяти пару пустих баклажок, - під місцеву мінеральну водичку (дядьку екскурсовод казали, же лікує всі хороби), і просто під чисту криничну воду (буде, де набрати). Зауваження: якшо великий наплив людей, то можна і не уїхати (може забракнути сидячих місць), тому пробуйте якось попередньо робити резервацію (по телефону), або для екстремалів – відкрита платформа, де окрім сидячих, стоячих місць – нємєряно!    

Катали нас по відрізку в 15-17 кілометрів з сімдесяти можливих, але покатали – супер!

Назад добирався з Вигоди до Долини на таксі (це бомба, коштує 10 грн, ця сума ділиться на всіх пасажирів). З долини – автобусом до Львова, в 17:58. Обов"язково беріть квитки на автобус у касі, а то може не хватити місць. Все. Дякую за увагу.

NatalyBalak Завсегдатай (#6339) Kiev Отчеты Рейтинг: 566 Оценить сообщение!

Сообщение №396, отправлено 17 Авг 2009 13:59