|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
bohdk
|
|
Сообщение:
|
AndreyU Якщо шукаєш житлового комфорту - потрібно перерити кілька господ. Є варіанти з виходком, без сауни і тд, тп. Знову ж ближче/далі до гори, доставка господарем чи своїм транспортом до точки відправлення... Якщо шукаєш лижного комфорту (а-ля Буковель) - забудь. Його там немає. Для початківців - Політех із бугельним підйомником та бобікменами, Тростян із добиранням тими ж бобіками та знову бугельними витягами, Варшава, Грабовець - не кожен бобікмен повезе. Ніхто не гарантує, що схили будуть відретрачені. скоріше навпаки. Увечері пару кнайпок, на дискотеках (якщо таке щось існує) я взагалі не був за всі двадцять років, що туди їздив. Але!!! Якщо все-таки, незважаючи на все, що я написав, хоч раз відвідаєш Славське - щороку тебе буде туди тягнути. Будеш згадувати і дикі гори, і привітних місцевих, і господинь на горі з їх неповторними грибними юшками, налисниками із чорничним варенням... Будеш згадувати неціловані траси, п’янке повітря, позмінно то спеку, то холод в жилах від стрімкого спуску. І шалену втому у всьому тілі після напруженого дня на лещатах. І спеку в сауні, куди, незважаючи на ту ж втому, ти себе змусив піти. І крижаний окріп від снігу, куди ти вискочив із сауни і, репетуючи на все горло, катуляєшся голяса. І наступного дня, перемігши "каца" після божевільної ночі, добираєшся - обов’язково першим бугелем, коли ще ні одна лисиця не закаляла білосніжну цноту снігу, що випав за ніч. І, відкинувши всі турботи, все зайве, що нашаровується протягом нашого життя, ти летиш униз з гори. І відчуваєш, як ти розчиняєшся у природі, стаєш її часткою... Щось мене на лірику потягнуло. Сніготоксикоз, "однако"... Підсумовую: валяються у мене буковельські абонементи ще з 2008-го року. А кожної зими я у Славську.
|
|
