23 січня. Неділя. З Києва стартували машиною о 08.00. Маршрут: Київ - Біла Церква – Тараща – Звенигородка. О 10.30 були у Водяниках. На парковці достатньо вільних місць – без проблем припаркувалися. О 10.35 зайняли чергу за абонементами. Перед нами – всього 5 чоловік – повезло!!! (подумали ми)…

Черга тягнулася не менше 30 хвилин. Встигли втомитися. Народ ніяк не міг збагнути, чому на одного клієнта йде не менше 6 хвилин. Виявляється, стільки часу займає процедура виписки чека. Замість касового апарату, який це робить за 10 секунд, касир вручну заповнює книгу, яка нагадує залікову бухгалтерську часів СРСР. Потім за допомогою лінійки відриває праву частину сторінки і видає її вам у якості квитанції. Ножицями вирізає абонемент (як колись у 90-х ми вирізали купони) і запаковує у міцну поліетиленову кишеньку на шнурку – це і є ваш скіпас. Спостерігати за цим досить дивно. Тепер розумію скієрян, які скаржилися на півторагодинні черги за абонементами. Бо якби людей перед нами було не 5, а 15 … ой, навіть не хочеться уявляти

Але це був єдиний негативний момент за весь день! Снігу на схилі достатньо. -3. Гарна комфортна погода. Людей зовсім мало. До 12.00 черги на підйомник не було. Підйомник – новий крісельний 4-місний. Рухається достатньо швидко. Засікала час – спуск та підйом у мене займав 10 хвилин. Абонемент до 17.00 коштує 190 гривень. Разовий підйом – 12 гривень. Тобто, треба мінімум 16 спусків, щоби виправдати купівлю абонемента. Вчора це було абсолютно реально. Початківці та інструктори юзають учбовий схил біля бугельного підйомника. Ніхто нікому не заважає. Після 12.00 людей стало більше. Черга на підйомник до 15.30 займала в середньому 7 хвилин.