Бажання відвідати цю країну сиділи в голові вже ну дуууже давно, як тільки встала на лижі. Отже, наша перша поїздка 

в Австрію.Термін: 14.01 – 23.01.2012.

Екіпаж 4 людини (3 впевнених чайника + 1 середній чайник). Якось назвати себе «впевненим лижником» ще язик не повертається, але ще трішки.Бойова машина: KIA Seed SW.

Навігатор: Navi - n43, карти iGo.Основне джерело інформації: skier.com.ua (особлива

подяка to Schummi1 і costya68).

До туристичних фірм ставлюсь апріорі скептично (ну не може людина, яка ні разу не була в Австрії на лижах, або, що ще гірше, навіть на них не катається, задовольнити мої катальні потреби ще й за адекватну ціну).Бронюванню відбувалось через Belvilla (організація, як в своїх базах даних має апартаменти по всій Європі), пропонуються вони по різним сайтам, зокрема я бронювала через Ссылка Проблем ніяких!Апартаменти складались зі спальні та кухні-вітальні. Всі основні харчі брали з собою, що допомогло суттєво зекономити. Дорога:

14.01. Виїхали в 04.30 (що на годину пізніше, аніж планували) зі Львова. Курс на Старий Самбір – Хирів – Кросценко. В усіх нас польські мульти, ні разу не проштамповані, тому по рекомендаціям бувалих, ми не ризикнули нікуди крім польського кордону пхатись. Дорога видалась дуже важкою, якраз перед нашим виїздом зима згадала, що всередині січня вартувало б підсипати сніжку. Тому з обіду 13.01 іде порядний сніг. Вночі погодні умови ускладнюються, дорожнє покриття жахливе, після Хирова, воно подекуди відсутнє (яка назва населеного пункту, така і дорога, от чесне слово). Заправились під саме горло перед Хировом, в буквальному розумінні того слова: пістолет не спрацював, бензин перелився, ще довго ми «насолоджувались» бензиновими ароматами в салоні. Оператор включив «режим сніжинка», але ми розійшлись полюбовно, тобто за половину бензину, який витік, заплатили, решта залишили на його совісті (звичайно можна було б сваритись, але…)15.10. 8:00 (по нашому). 9:00 (по місцевому, і далі журнал вестиметься по тому ж часу). Кордон був вибраний спеціально з огляду на малузавантаженість. Ми не прогадали, на кордоні ми 8-мі, кордон зайняв до годиничасу. А далі почались блукання по Польщі. А все тому, що наш навігатор ще небув випробуваний боєм, і там була присутня одна така підступна галочка«Ґрунтові дороги». Наша середня швидкість 40 км/год.

Наш відкоректований маршрут виглядав так: Кросценко – Ущики Дольні – Zagorz – Tarnawa Dolna –Komancza – Palota(на словацькій стороні) – Medzilaborce– Humenne – Michalovce – Kosice – Miskolc(угорська сторона).Саме в Medzilaborceна заправці, коли ми вже збирались купляти словацьку віньєтку, продавець нам порадив маршрут, по якому можна було б об’їхати платні автодороги (напрямок на Humenne –Michalovce – Kosice).

Таким чином, ми зекономили 10 євро (тижнева віньєтка), оскільки Словаччину ми перетинали лише по дорозі в Австрію, і все. Якість дороги по нашому маршруту була більш ніж задовільною. Ями відсутні, просто вузька, гірська дорога. Тому майте на увазі, можна словацький автобан об’їхати без втрат часу та палива). 14:30. Зразу після перетину словацько-угорського кордону мизупинились біля першої ж будки і купили віньєтки - 12,5 Євро (у виглядікасового чеку), мінімальний термін дії 10 днів. Тому нам її вистачило і надорогу туди, і на дорогу назад. Про угорські автобани розказувати зайве. Тому вже у 17:30 ми були в Будапешті.

Апартаменти для ночівлі були замовлені через Букінг, Town Hall Apartments. За 49 євро нам були запропоновані апартаменти в 10 хв. ходьби від центральної частини міста з вітальнею, двома спальнями та підземним паркінгом для нашої машини. Дуже сподобались ціна,умови розміщення і паркінг. Рекомендую всім.  Вечірня прогулянка по Будапешту, замерзли шалено, 100 гр. коньяку і в лю-лю.  

15.01. О 9:00 виїхали з апартаменту та поїхали на оглядову екскурсію в Рибацький бастіон.

Доречі, паркінги в неділю були безкоштовні, що приємно.

Перед в’їздом в Австрію залили бак до повного. Заправлялись на Shell, ціна 1л. 95 – 440 форінтів. В середньому курс рахують 1 Євро – 300 форінтів. Купили зразу австрійські віньєтки: 10 днів – 11 Євро.

12:30. В’їхали в австрійські простори. Наш шлях лежав через Wien – Linz – Salzburg – Bad Reichenhall – Lofer – Saalfelden – Maishofen – Viehhofen (наш пункт призначення). За декілька кілометрів до в’їзду на німецьку територію попалась заправка з найнижчою ціною за 1 літр бензину, який ми зустрічали в австрійській стороні (1,399 Є). Заправка невелика, але помітна своєю чергою з німецьких авто (не пам’ятаю назву, але орієнтуйтесь на жовту колористику). Через пів години знову заїзд на австрійську сторону.

18:00. Фініш у Viehhofen.

16.01. 1 день катання. Зранку ми побачили просто цілу купу снігу.  Взяли супер-скіпасс. Сонечко) Краса) Господар наших апартаментів взявся зробити нам екскурсію по схилам. За 2 години ми пройшлися по лижному цирку (курорт Заальба-Хінтерглем можливо проїхати по колу проти годинникової стрілки, ця арена називається лижним цирком). Клас!!!

   Семидесятирічний дядько (господар нашої хати, ми були в шоці від його фізпідготовки) загнав нас в смерть. Ми поїхали відпочивати, а він зі здивуванням пішов далі відкатувати траси.

Довжина трас тішить (3-8 км.). Варто відзначити дуже зручне функціонування скі-бусів (підозрюю, що по всій Австрії аналогічно). Автомобіль абсолютно не потрібний для добирання до підйомників.17.01. Легкий снігопад, який за декілька годин закінчився,розпогодилось. Катались переважно в Хінтерглемі. Без коментарів!

18.01. І знову сонечко. Дууууууже гарний день!

  19.01. Вирішили поїхати на Капрун. Все ж таки на 3 тис.м. хочеться вибратись. Погода зіпсувалась. Хмари, вітер, снігопад, не дозволили насолодитись навколишніми краєвидами. Повезло, що ми змогли піднятись на найвищу точку льодовика. Бачили по дорозі тунель, в якому у 2000 році в фунікулері згоріло більш ніж 150 людей. Моторошно…

Не зважаючи на відсутність «нормального» катання, гора все рівно вражає. Сходили на Cinema-3000, погуляли по музею-тунелю, в якому зібрані факти з історії Кіцштайнхорна.  

 Спустились на лижах один раз, задоволення не дуже (скоріш для галочки). Погода погіршувалась. Поїхали докатувати другу половину дня в Заальбах. Не зважаючи на дощ в долині, задоволення отримали).20.01. Снігопад. Техніка не встигає прибирати дороги. Аналогічна

ситуація зі схилами. Не працюють всі верхні підйомники. Знайшли оптимальну точку для катання – Хінтерглем. Три нижні гондоли функціонували, там і катали. Схили нагадували не ретрачений Північ Тростяна за умови великої кількості снігу і людей. Катати було складно, але реально. Гаряче вино та пиво допомагали підтримувати оптимізм).

21.01. Зранку разом з нами прокидається надія на гарну погоду, чисте небо, але через пів години вона зникає. Знову все затягує снігопадом. Все одно класно. Сніг, пухляк, красота! Побавились у фрірайдерів, пошукали лижі в метровому снігу, романтика… 22.01. Перевірка на профпридатність наших апартаментів, повернення депозиту в сумі 150 Є та сімейне фото з господарями будинку напам’ять. Ще раз дуже тішимось з того, як нам пощастило з господарями дому.

На мінорній ноті, але з впевненістю, що точно туди повернемось беремо курс на батьківщину. Виїхали о 10.00 ранку. В понеділок маємо вже бути на роботі, тому їдемо без ночівлі і по можливості без зупинок. Загалом дорога безпроблемна. Дозаправка на дешевій автозаправці за німецьким кордоном. За 5 годин доїжджаємо до австро-угорського кордону. На автозаправці в Угорщині (мережа OMV), на касі відчуваємо стійке бажання касира нас надурити. Нам виставили рахунок 72 Є за 35 л. пального. Виявляється в них курс 1Є – 220 форінтів! Тому розрахувались карткою, в результаті по факту з картки зняло 545 грн. От так на рівному місці 20Є вдалося зекономити. Тому будьте уважні з курсами валют. Окрім цієї автозаправної станції особливих проблем з курсом євро-форінт не мали. Можливо це просто одиничне бажання касира нажитись на туристах. О 17.45 в’їжджаємо в Будапешт. Їхали через місто. Неділявечір, корки відсутні. На виїзді з міста можна заїхати в TESCO. Годину побродили, мінімально скупившись та повечерявши на паркінгу, рушили далі. По факту, якщо не зупинятись в супермаркеті, то місто ми б прохали за 30-40 хв. За 30-40 км. до кордону на з’їзді з автобану, потрапляємо в неприємну ситуацію. Завершення обгінного маневру двох фур по суцільній полосі.Як наслідок синьо-червоні мигалки вже в нас на хвості. Зупиняємось, показують нам пальцем в ПДД і отримуємо штраф на 40000 форінтів, тобто 150 Є. Після нетривалого торгування, ставки падають втричі. Отак ми розпрощались з 50 Є. Ну що ж, ще раз доведено, що і в їхніх автоінспекторів задатки хабарництва присутні. 22:30 (по місцевому) ми на митниці. Кордон перетинали в Берегово, знову ж таки по причині не перевантаженості. Наш автомобіль третій. Швиденько (буквально за 20 хв.) оформили такс-фрі. Та й додому. Описувати стан

Чопської траси не стану. Не автобан, але як для України, і в порівнянні з самбірським напрямком, то дуже навіть пристойна. По дорозі на перевалі підібрали хлопчину, в якого закінчився бензин, довезли до найближчої заправки. З відчуттям виконаного обов’язку рушили далі. У Львів прибули о 4:30 (по київському).