Цитата:

---

Оригинал отправлен Jolie: Неділя, 16.12.2007, Славське, г. Тростян - "Ёжики в тумане" Ранок недільного дня сам по собі видався похмурим – сонячної погоди синоптиками не передбачалось, зате в душі жевріло сподівання, що бодай сильних опадів не мало б бути. Практично так воно і сталося: по приїзді до Славського «всемісцевий з’їзд бобікменів» повідомив, що «там на горі туман страшенний, але кататись можна». Помітила з траси, що 9-й ранку вже запрацював «Політехнік» і ФМІ, де о такій ранній порі вже на горі почали появлятись перші лижники, а о 9:30 ми були вже на Центрі, де народ теж потихеньку починали збиратись у черги. Повністю всі підйомники запрацювали о 10-й ранку. Тростян цього дня був «у своєму репертуарі»: піднімаєшся догори і опиняєшся у цілковитому тумані; навколо «молоко» і на відстані двох витягнутих рук нічогісінько не видно, їдеш як сліпий. Не дивно, що одразу при спуску на Захід я загубила свого фазера і свою коліжанку – подекуди навіть окуляри не допомагали розрізнити одного лижника від іншого. Один великий плюс – не дув вітер, було відносно спокійно, нічого не падало. Вранці, якраз перед нашим приїздом на гору, по схилу пройшовся ратрак, так що траси були більш-менш нормальні, загалом ніщо особливо не заважало кататись. Черги на Верхньому, Середньому і Нижньому Заходах були відносно невеликі: особисто я спостерігала великий наплив людей на різні підйомники о 12-й і о 2-й годині дня – саме тоді найбільше народу було і на схилах, і у черзі на бугелі. Те саме було на Півночі, на Центрі, як завжди, аншлаг. Коло 12-ї «за давньою традицією» випадково «вирубилась автоматика», як висловився бугельман на Нижньому Заході, і на 15-20 хвилин підйомник заглох; слава богу, що все швидко ліквідували. Чогось сподівалася, що ближче до обіду туман-«молоко» потроху розвіється і стане більш ясно; виявилося, що фіг вам – кака била, так і єсть, ба навіть більше – після 3-ї дня почав падати легенький сніжок-крупиця, правда, ненадовго. Загалом протягом всього дня погода не змінювалась, температура теж трималася на одному рівні. Між 3-ю і 4-ю дня зі сторони селища почало пробиватися сонечко, що додало трохи шарму краєвидам гір цього дня – своєрідний заклик до того, що народ, мовляв, закругляйтеся, скоро темнітиме, завтра всім на роботу так що давайте, насолоджуйтеся, робіть останні спуски і гайда додому відмокати у ванні та готуватися до робочого тижня. Центр працював до останнього – після 4-ї дня на горі було ще маса людей.   Нотатки: Що мені подобається на Тростяні та у Славську зокрема, так це харчування – що на горі, що у господарів, що у інших мєстах общєствєнного пітанія. Готують направду смачно; старі «точки» ака «У пані Стефанії» та у Оксани на Середньому Заході тримають марку, за що і подяка господиням ;-). Зазначу, що на Пилипці і на Драгобраті (не в обіду цим курортам сказано) мені лише зрідка доводилось потрапляти на нормальну кухню. Ціни наводити не буду – див. попередні пости скієрян. УАЗиків з кожним роком все більшає і більшає – по завершенню катання біля Центру я нарахувала близько 50-ти машин; утворилась ціла колєйка, через яку було непросто проїхати. Таке враження, що у Славському тепер кожний другий «бобікмен»; поцікавилися у водія, який нас віз, скільки він робить тепер ходок туди-сюди – признався, що заледве три – конкуренція страшенна. Дорога до кріселки і Центру – то взагалі окрема тема, «родео» за 15 грн; єдине що тішить, так це, що під той загальний шумок, що творився влітку коли привезли ті всезагально обговорювані вагончики, на Нижній Захід зробили дорогу, по якій зараз можна їздити УАЗиками, «Нивами» та іншими машинами підвищеної прохідності. Наразі все – без офф-топів ;-).          

---