|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
SIV
|
|
Сообщение:
|
Дещо про дитячі хвороби малих курортів, або Невеселі роздуми, навіяні одною поїздкою. Звітів про свої робочі вояжі, я, зазвичай, не пишу. І не тому, що відчуваю стійку відразу до друкованого слова, і не тому, що Всевишній не наділив мене децлом таланту, і, навіть, не тому, що лінивий, як пес (хоч, каюсь, деколи і це мені притаманне), а тому, що всю цю гірськолижну кухню знаю з середини і не хочу вивертати на світ Божий всілякий негатив. Доста з того, що мені вже постійно псують каталку приступи параної, викликаної кожною зношеною футеровкою чи не закрученим болтом у полі зору. Відвідувач має насолоджуватись стравою не думаючи про помиї, немиті баняки і пригорілу цибулю – це справа персоналу. І чим вища його (персоналу, тобто) професійність, тим, відповідно, страва смачніша – загальновідома істина. Про що і буде описано, бо, чесно сказати, дістала вже кустарщина в горах! Коли це стосується бугелів – ще пів біди, але коли вже і до кріселок ця пошесть доходить – жарти в сторону! Може хто з інвесторів прочитає це і задумається. Нижческазане - не опис ситуації на якомусь окремо взятому курорті. Це уже тенденція, небезпечна і заразна, нажаль. Справа навіть не у беушному крісельному залізяччі, що зараз скопом завозиться на Україну (парадокс, але воно краще спроектоване, ніж наші глянц-нові українські «творіння»!) і по якому можна вивчати усю історію канатного транспорту (от де «історія бай доктор», внатурі!). Справа в підході до будівництва і монтажу. І в одвічно жлобській тенденції економити. Фаховий проект? – коштує грошей, експертизи і дозвола? – затратно, спеціалісти? – дорого, карєрний щебінь та пісок? – нафіг нада! – з ріки вночі мачки нагребьом із глиною і корінням вперемішку – сойдьо-о-от!!! А анкера – Вася з села Верхнє Задрипане за «флєшку» забацає! Все ж може бути по іншому Є, є ще у нас спеціалісти, здатні і з фекалій зліпити конфетку, але ж не безплатно! А зекономити-то хочеться. От тоді-то і вилазить «економ-пакет», «тріада» гримуча, блін! Головним у цій «тріаді» є, звичайно, закордонний «спец». Зазвичай, чех, словак чи поляк, рідше – деградовані австріяк або німець. Чому деградовані? А тому, що за «технічні рішення», які ці «Боріси Моісєєви» «нічтоже сумящеся» ліплять у нас на Вкраїні, у себе на батьківщині вони би були підвішені, пардон, за яйця на першій же опорі! Та ще й корчать з себе істину в останній інстанції. Знаємо! І ми колись в свій час на таке велися, поки не вкурили що і до чого і не дали «австрійському спецу» доброго копняка під зад. Пізно, нажаль, бо його діяльність «бурна» ледь не вартувала життя мені і шістьом моїм підлеглим. Наслідки довго потім розгрібали. Задайте такому спецу питання щодо дозволів, ліцензій та технічних умов, і ви побачите, як «потухнєт єго взор горящій»! Другою харизматичною особою в «гримучій економ-тріаді» є «дєд-прораб». Звідки такі діди вилазять на будівництві канаток – для мене загадка! Вибачте, я не маю на увазі екстра-фахівців старої школи, що працюють, наприклад, на будівництві Буковеля чи, наприклад, Водяників – Капітан, Синишин, Чайка – я хочу, щоб гірськолижне співтовариство знало імена цих будівельників і висказало глибокий респект їм за якісне ведення будівництва у важких умовах. Мій антигерой «іменно дєд-прораб», що заливав фундаменти сортирів, ще за Хрущова і вершиною карєри мав спорудження тієї ж таки хрущовки-пятиповерхівки. Такий в будівництві канаток петрає, як я в гінекології, тобто, щось бачив, а як правильно залізти – не знає. До того ж, панічно боїться, щоб харизматична особа №3 (про неї згодом), не відправила його додому внуків гледіти. Керує, заливкою фундаментів, але що виходить під таким керівництвом – здогадайтесь з трьох раз. І, нарешті, останній член «тріади» - гіперактивний, переповнений ентузіазмом двадцятипятирічний хлопчина, наділений усією повнотою влади на обєкті. Стане, з часом, класним керівником, як життя його потре, але до того моменту, його неконтрольована дика енергія робить більше шкоди, ніж користі. Зліпити канатку така трійця зліпить, і, навіть, запустить. До першого ж нестандартного випадку. А там – видається наказ про перевірку ВСІХ канаток, приїздить комісія, яка третього в канатках не розуміє і люди, які до всього цього «безобразія» не причетні і нормально експлуатують канатки мають лишні проблеми. Але це вже інша історія. Позитивних прикладів, до речі, також вистарчає: Буковель – перехворів всіма можливими і неможливими «дитячими хворобами» і дістав від них стійкий «імунітет»; Водяники – примудрились не захворіти ; Красія – на виздоровленні; Тростян – брак фінансування, але тягнуть (їм би інвестицій!). Ну на цьому і все, закінчую. Казав сьогодні Вовчиці, що напишу про каталку на Красії, лижі AFT (супер!) і баньку з ставочком обледенілим під пивко, але, вибачте, накипіло. Бо, як сказав Жванецький: «ПисАть, как и пИсать надо, когда уже не можешь». Надіюсь, когось таки зачепило… З повагою…
|
|
