|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
DARU
|
|
Сообщение:
|
Хайлендер, дай Бог тобі подовше прожити і не потрапити в біду у горах! Пишу це спеціально, тому що за час своєї роботи в альпінізмі надивився багато. З моєї точки зору, часто (навіть занадто часто) біди трапляються іменно з такими людьми, хто глибоко не вникає в суть альпінізму (гірського туризму, скі-туру тощо). Отак, як (...) нахватаються лозунгів, окремих фраз з пісень, десь щось почули від "бувалих", з проспектів турфірм і все - полізли! І не долазять. Якби ти уважно читав всі мої попередні листи, то зрозумів би, за що я агітую. Я проти профанів, я за збереження іменно старої школи відношення до гір, коли новачків 20 днів навчали, а лише потім вели на першу вершину. І так 5 років подряд: навчальні занняття під керівництвом діючого інструктора (іменно "ходячого" інструктора - було таке неформальне визначення). І не гинуло тоді стільки народу. А зараз інструктори з альпінізму нікому не потрібні. Я не маю на увазі себе - у мене якраз роботи за спеціальністю більше, ніж я можу потягти. Просто лише в одному Києві понад 150 інструкторів, яких ніхто не запрошує до реальної роботи. Вони втрачають кваліфікацію (від безробіття), а люди в горах гинуть. Ось в чому проблема. А такі знатоки, як (...), все переводять на свої власні амбіції, нічим не підкріплені. Я ж занаю, про кого і про що кажу. Того ж Комарова знаю майже 3 роки. Щоб стати інструктором для роботи у горах, мати моральне право когось чомусь навчати, необхідно не менше десяти років самому все це освоювати. А у нас - "вчора" зліз з нічного горщика, а починає навчати всіх, як треба іти на той же Ельбрус. Таке "навчання" - це закладання каменів у фундамент зростання аварійності. От наприклад цей випадок на Ельбрусі. Звідки взявся Зоря - комерційний директор "Зеркала недели"? Чому про нього не знав жоден із альпіністів Києва? Ми тиждень не могли вирахувати, хто ж там загинув? А десь же він нахватався інформації про сходження на Ельбрус. Звідкілясь взяв спорядження. Хто його консультував? І чому ніхто його не зупинив? Зараз висловлюють співчуття, роблять скорботу на обличчі. Але ж уже пізно! Люди втрачені! А скільки було статтей в тому ж "Зеркале недели" про гори? Моїх лише сім. Значить - мало! Рубрику спорт в цій газеті взагалі прибрали. Це, звісно, не було причиною іменно цієї трагедії, але по капельці, по крупиночці наших недопрацювань - і отримуємо те, що отримуємо. Я за професіоналізм, бо занадто серйозні речі поставлені на карту. І писати про них потрібно серйозно. І справа не в орфографічних помилках при написанні чогось. Це свідчення, що людина далека від теми. А раз далека, то є небезпека, що вона щось когось навчить не так, як потрібно. Ще раз наголошую, що незнання імені альпініста, який єдиний у світі піднявся на всі 14 восьмитисячників без кисню, є дійсно візитною карткою українського альпінізму, має багато інших надвисоких досягнень, - свідчить лише про те, що ти просто далекий від теми альпінізму. А відтак і до проблем безпеки у горах. Оце і всі висновки. Прислухайся до Козьми Пруткова, бо я тобі не авторитет. А про себе мені сказати особливо нічого. Я не маю високих спортивних досягнень. Просто так, аматор. Але віддаю своїй справі багато часу, енергії і здоровья. Найвище моє особисте досягнення в альпінізмі - це сходження мого сина на Східну вершину Ельбруса через Ірики в 10 років. І немає на моїй совісті загиблих у горах.
|
|
