|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
irishhighlander
|
|
Сообщение:
|
Черговий беккантрі виїзд. Святкували 23 грудня Всесвітній День Сноубордингу Ходили минулими вихідними на Петрос компанією з 4-х чоловік - я, Віталій Горєлов (Tasic), Ольга Кальбус та Олекснадр Поздняков. Я і Саня взяли з собою дошки, Оля - сноублейди. І тільки Тасік як підніматись, так і спускатись збирався пішки. Стан снігу на Петросі був нам невідомий, за тиждень до походу в горах пройшли снігопади, тому на всякий випадок я і Саня додатково взяли з собою снігоступи TSL, а Тасік - саморобні, металеві, під кішки. Зі Львова виїхали о 22:46 21.12.07 поїздом "Львів Чернівці". У Франківську зустріли на вокзалі Тасіка і всі разом вирушили рахівським дизелем в Лазещину. Лазещина зустріла досить похмурим ранком і морозом в приблизно в -10. Пішли дорогою на Козьмещик. Зареєструвались в рятувальників на КПП. Пройшли ще кілька кілометрів. Покриття - жорсткий вкатаний сніг, місцями лід. Черевики тримають нормально. Незважаючи на мороз - не холодно зовсім. Хоч підошва і не гнеться, довго йти майже горизонтальною ділянкою цілком комфортно, черевики ніде не труть, "дерев'яності" в ході нема. По дорозі нас догнав МНС-ний ГАЗ-66 і трохи підвіз до Козьмещика. Тут ми вперше побачили поміж дерев Петрос, і зрозуміли, що погода таки буде доброю - Петрос був освітлений сонцем коли вийшли до вирубки, побачили Петрос в усій красі Йти було зовсім не важко - стежка з Козьмещика до верхніх колиб під Петросом топтана, снігоступи на цьому відрізку не знадобились. Сніг навколо - просто чудо - сухий, крупнозхернистий, приморожений, сніжинки позмерзались у схожі на шматочки скла лусочки, які іскрились на сонці. Стежку після підйому вирубки хтось почистив - дерева, які лежали поперек стежки ще в квітні зараз хтось прибрав. Коли заходили в ліс, оглянулись - видимість - "мільйон на мільйон". Було чудово видно Хом'як, Синяк з Малим Горганом, Довбушанку Стало також зрозуміло, чому було похмуро внизу - туман стелився долинами. А у нас - сонце і засніжені смереки А далі і Говерла показалась Так от милуючись краєвидами і дійшли до колиб біля підніжжя Петроса. Тут нас чекала маленька невдача - колибу з пічкою вже було зайнято. У нас залишався вибір - друга колиба з пічкою, в яку через відкриті двері понасипало снігу, чи без пічки, але суха і чиста. Вибрали без пічки. На полонині трохи погуляв в снігоступах. На Асоло кріпляться надійно, на снігу тримаються добре. По рівному гуляти - пєсня :) потім перевзувся в бордерські черевики, а асольки тимчасово поставив в колибі Знову ж таки мушу відзначити - всередині черевики було зовсім сухі, не промокли і не запарили. А взагалі вони навіть остигнути не встигли, як перевзувся в них назад - на бордерські черевики снігоступи закріпитись нормально так і не схотіли. Далі ми розпакувались, перекусили, і вирішили спробувати сходити на Петрос "в лоб", північим схилом, краєм кулуару. Як виявилось - здря :) Сніг там виявився жорстким, сфірнованим, здутим північним вітром. Снігоступи, виявиляється, на крутому схилі не тримають зовсім, тому були зняті і почеплені на рюкзак. Далі пішов врубуючись в схил черевиками. Міцні вони :) в схил врубуються легко, добре триваються навіть за найменший зачеп. Виглядав мій підйом десь так знімав Поздняков Після 1600 пішло все тугіше - сніг все жорсткіше і жорсткіше, зарубатись все важче. А Саня ще й до тогож в бордерських ботах йшов, вони в таких умовах тримали слабо. А кішки взагалі були тільки одні на групу - в Тасіка. Ще й темніти почало. Так що дійшли десь до висоти 1700м, знайшли відносно рівну ділянку, я перевзувся в бордерські боти. Далі закріпили дошки/блейди і з'їхали до колиб. Внизу дочекались Тасіка - він пішов трохи зручнішим маршрутом, і в кішках. Так що виліз вище. Перспектива радувала - на Петрос вийти таки можна. Що й відсвяткували :) А так як колиба була неопалювана, а зубрівки мало, то повечеряли/випили зубрівки/чайку і вже в р-ні 20:00 полягали спати. Відіспались добре. Морозу сильного не було - не більше -7 -8. В "Міллет-Байкал 1400" з його екстрім температурою -15 було цлком тепло. Наступного ранку особливо не поспішали. Поснідали. Помилувались на освітелний сонцем Петрос і свою хатинку потихеньку зібрались і пішли. Я для ускладення бойової задачі перевзувся в новенькі бордерські "32 S1W". В лоб правда вирішили не лізти. Пішли загальноприйнятим маршрутом по гребеню. Йшлося досить легко, в складніших місцях Тасік рубка сходинки кішками. Було безвітряно і тепло, почався легкий стриптиз - куртки поскидали Тільки я чесно прів в гортексовому "бронежилеті" і мріяв про вітерець :)) Десь після 1800 Саня помітив надув, на вирішив трохи пострибати. А Тасік це фотографував знизу, під надувом. Олю надув теж зацікавив. а я, як бордер наразі не стрибаючий трохи постояв, а тоді поліз вгору. Місцями без кішок було трошки незручно, але дійшов без проблем Ось і капличка на вершині На вершині дочекався всіх милуючись Чорногорою Потім попили чайку, поїли манадринок, пофотографували Далі розділились. Тасік і Оля, в якої канти на блейдах тримали на фірні не дуже добре повернулись тою ж дорогою, що й підіймались, а ми з Санєю на дошках спустились значно коротшим, але крутішим шляхом - північним схилом, в кулуар. Незважаючи на те, що пару раз довелось зупинятись і думати як краще об'їхати не занесені ще снігом скелі, з'їхали дуже швидко. Повторювати наш спуск, коли випаде ще хоч з пів метра снігу дуже не рекомендуємо - сніг лежить шарами, які один за одний добре не тримаються, Якщо на верхній шар ще впаде товстий шар цілини - не втримається, може піти лавина. Ми й так в одному місці коли спускались, маленьку дощечку відкололи, вниз правда не пішла. Але з'їхали вдало, задоволення отримали море. Поки дочекались Тасіка з Олею, заварили чаю. Потім потихеньку зібрались. Я ще раз збігав на 1600м, з'їхав до колиби. Вийшли коли почало темніти. Бордери/блейдерша перейшли пішки тільки яр зразу біля колиб, далі поїхали аж до колиб нижніх. А Тасік в непоганому темпі пішов до нас пішки. Коли на дорозі почали траплятись погано присипані каменюки і дошки стало шкода група знову об'єдналась і до Лазещини дійшли пішки. Там трохи посиділи в місцевому барі біля траси, потім пішли на станцію. Двері від морозу трохи "повело" і відкрив їх тільки касир, сокирою. Але таки відкрив, тому чекали "Рахів - Львів" в приімщенні, а не мерзли на морозі на вулиці. В раховозі пошкодували за колибою - там здається було тепліше :)) Але якось доїхали. Тасік в 06:15 до Франківська, а ми на 10:00 до Львова. От на цей раз і все :)
|
|
50 баллов добавлено администратором