|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
in search
|
|
Сообщение:
|
Якщо не рахувати лиж "Сніговик" і катання з горбів біля будинку у молодшому шкільному віці, то все було так: 2002 рік, напросився я з співробітником на лижі, а у нього на той час було років 10 стажу катання. Ну і привезли мене звісно в Славсько, в прокаті взяли якісь лижі і чоботи Salomon, в яких стояти мені без сторонньої допомоги було важко, я вже мовчу про ходити. Далі був ГАЗ-66 з відкитим кузовом і 25 чоловік в ньому, в якому ми приїхали на центр, на той час така поїздка мені видалась суперекстремальною . Але саме цікаве було попереду. Після того, як мені нарешті вдалось "причепити" лижі до чобіт, я по команді Сашка їх "відчепив", пішов в сторону гори десь метрів на 25 і почав "причіпляти" лижі знову. На цей раз все вийшло досить швидко і я "поїхав вниз" по викату центру, я навіть не впав, уявляєте, 25 метрів проїхав . Сашко трохи скривився, але сказав що все нормально і повів мене на бугель. І тут я зрозумів, що я попав, попав серйозно, і назад дороги нема. Випасти з бугеля мені не дала чоловіча гордість і я виїхав на вершину, після чого попросив таймаут на 20 хвилин, щоб відпочили ноги. Але враження від побачених краєвидів затьмарили втому та страх і я наважився їхати вниз. Перший і єдиний на той день мій спуск був по "дорозі життя", або, як ще кажуть "чайник штрассе". Їхав довго, дуже довго, принаймі мені так здавалось, скільки раз впав також порахувати важко, але до низу якось доїхав на лижах, пішки не йшов через ту саму чоловічу гордість, правда на наступний підйом сил вже не було і я до вечора сидів в низу, пив гаряче вино і чекав, поки накатаються "добрі" друзі, які вивезли абсолютного чайника на Тростян, та ще й на центр. Правда в той день я ще не знав, що друзі "добрі", бо про існування Політеху та ФМІ (де, доречі, так ніколи і не катався) я дізнався після третьої поїздки на Тростян, і то випадково, люди в черзі розказали, добре, що на Тростяні завжди великі черги, чайники в них можуть багато корисної інформації почерпнути . А коли друзі нарешті накатались ми поїхали до дому. Отакий був мій перший день на лижах. Наступні два дні в мене була жахлива крепатура і в голові крутилась думка про наступну поїздку. Сталося 100% звикання з першого разу. Відтоді не пропустив жодного сезону, в минулу малосніжну зиму відкатав десь 20 днів. В Україні катався майже на всіх загальновідомих горах (крім Красії), найулюбленіші місця - Драгобрат та Подобовець-Пилипець, люблю ці місця за величезні можливості позатрасового катання. Ще катався в Словаччині в Ясні (північ та південь) та у Високих Татрах (Штирбске плесо та Ломніцке седло), а також в польських Ущиках. На Тростяні буваю все рідше і рідше, але думаю, що на лижі треба ставати саме тут, бо якщо після Тростяну людина захоче встати на лижі знову, то значить це наша людина.
|
|
