|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
irishhighlander
|
|
Сообщение:
|
Про сумну і страшнувату "гімалайську" статтю. Наперед скажу - ніякого висотного досвіду чи просто альп-досвіду у мене нема. Так що те що скажу нижче - просто моя думка, власна спроба мінімального аналізу для себе виходячи з інфи, отриманої з вищевказаної статті, та інших джерел - форуми, книжки фільми, свій невеликий гірсько-туристичний досвід. Буду дуже негоригінальним - травматизм і навіть смертність в альпінізмі були є і будуть. Це все ж таки екстремальний вид спорту з підвищеним ризиком для життя. Застрахуватись на всі 100% в горах неможливо. Гинуть навіть професіонали найвищого класу, з величезним досвідом і дуже дбайливою підготовкою та проведенням експедицій. Але в статті трохи інший випадок - "чайники" з комерційних турів. Якщо досить довго альпінізм був елітарним спортом супермайстрів, то з певно часу заплативши певну суму грошей за тур у високі гори лізуть мало не всі підряд. Тобто люди з мінімальною альппідготовкою, для яких деколи сходження на Еверест - перший в житті вихід в серйозні гори. Цілком зрозуміло, що піднімаються вони по можливості якнайпростішим маршрутом і під наглядом гідів. З чого, як на мене логічно випливає кілька висновків. 1) на маршруті "чайників" дуже багато (мало не натовпами) і мало професіоналів - справжнім профі такий варіант сходження давно нецікавий. Ходять хіба гідами за гроші. 2) у аварійних випадках чекати від більшості присутніх на схилі якихось рятувальних робіт - малореально. Більшість навколо - "чайники", для яких основна задача - по можливості вижити самим і не створити при цьому проблем іншим учасникам своєї ж групи. Чекати від них допомоги - можна сказати чекати від людей свідомого самогубства. 3) справжніх профі на горі мало, і їх задача в першу чергу - довести живими свою групу, а звертати увагу на інших і надавати їм допомогу - це вже по можливості, не ставлячи під загрозу своїх підопічних. Коли вибір між життям людей, перед якими маєш певні зобов'язання і цілком чужими людьми - логічно вибирати "своїх". Ну і до чого я це все веду - якщо є така можливість, допомагати тим, хто в біді звичайно треба. Але тим, хто вибирається у екстремально небезпечні сходження непогано б усвідомити наперед всю небезпеку, реально оцінити свої можливості, рівень підготовки і бути готовим до того, що покладатись на всі 100% можна тільки на себе самого. Серйозно підійти до питання і буди максиамльно зібраним та обережним. А вина турфірм, які організовують комерційні тури та безпосередньо гідів тільки в одному - у сприянні легковажності та формуванню думки, що заплативши гроші успішно й гарантовано безпечно на Еверест може сходити чи не кожен бажаючий. А це далеко не так, і дехто це починає розуміти дуже пізно - вже на горі. Так що на завершення - люди, думайте і будьте обережні :) А всім, хто ходить в гори - успішних сходжень і вдалих повернень :)
|
|
