|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
Snega
|
|
Сообщение:
|
Перші враження від Гудаурі, або все буває перший раз. Не можна відкинути той факт, що перші враження завжди більш яскраві і більш емоційні. Так було і у нас. Запланували Гудаурі ще в серпні – багато чули, хотілось не прогавити. Подорож обіцяла бути насиченою, це відчули вже в день відльоту. Щось вирувало в повітрі: повалило снігу, Бориспіль вередував. Дівчата чекають в аеропорту, я (дякую Велоносцю) запізнююсь, заспокоюють слова DimaPetroFFa: «не переживай, як не встигнеш, святкуватимеш з нами в Славському – маємо місце», але ще більше заспокоїла жіночка в трубці телефону, коли повідомила – літак затримано на годину…. Зареєструвались. Сяємо. Ми хоч ще і не в Тбілісі, але наче вже і не в Києві. Літак затримують…. Варто було написати окремий звіт «18 годин в очікуванні – це багато чи мало», …. часом було смішно, цікаво, нудно, важко, знову смішно… Люди били посуд, руйнували новорічну ялинку, лаялись, потім разом пили, знайомились, заряджали телефони і нотбуки, звикали до нового життя і поглядали на напівзруйновану ялинку – можливо під нею нас зустріне Новий рік. Але ж під оплески залу літаки порушили наше заточення….. летимо…. Тбілісі нас зустрів шикарним новорічним вбранням. Він чудовий. Прикро, що ті 18 годин, що планували провести тут, просиділи в Борисполі. Нема слів (підказує IkRA) щоб змалювати нашу дорогу до Гудаурі…. Хоча можливо ті, хто пив менше вина - Anet - знайде і слова, і мо дещо ще (але ж нікому не показуй…) Багато чули про грузинську гостинність, але то все і поруч не стоїть з реальністю. ГамарДжос! 31 грудня, вечір, ми під’їхали до ГудауріХат, з неабияким запасом грузинських слів і з відчуттям, що новий рік ми вже зустріли…. а потім, звісно, був ще новий рік, і ще новий рік… і нарешті НАШ новий рік…. адже, як зустрінеш так і проведеш… то ми постарались (прикро, що Ан хворіла – коронного номеру не було). Коли потрапляєш в незнайому місцевість, чомусь враження переломлюються, дорога здається довшою, спуски крутішими, гори вищими. А коли ця місцевість ще й в густому «молоці», то вже підключаються всі аналізатори, вже місцевість і нюхаєш, і торкаєш, і слухаєш, і їси…. Такі були наші перші дні. Сніг падав і падав…«хіба так буває» - думали ми?… Очі відпочивали, а ми вивчали місцевість напомацки…. І коли вже місцевість здалась знайомою… Почали вчити її по новій – з’явилось сонечко, а це вже інша реальність. … Гудаурі – це казка, зі своїми героями, дикими стежками, небаченими тваринами, ще до всього, це – ЗИМОВА казка, засніжена. А зимові казки завжди більш чарівні. Що й казати, той факт, що ми вже придбали квитки і через місяць летимо туди знову – доказ того, що туди хочеться повертатись.
|
|
50 баллов добавлено администратором