|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
Softranger
|
|
Сообщение:
|
"Писано на горі Ловачка у ніч на страстну п'ятницю 2001 року. Коли ти на горі, здається Тобі все ясно- де є верх, а де є низ. Не те, що на рівнині- в Степу, або в Пустелі. Де ген- ген аж до недосяжного небокраю одноманітно тягнуться невиразні пейзажі, прекрасні лише своїм грандіозним мінімалізмом ... Та і то завдяки куполу неба, яке ніщо не затуляє, і тому воно широко розпахує перед збентеженим мандрівником вражаючі образи жахливої і прекрасної гармонії незбагненої механіки вищих сфер. Без неба, з його міріадами зірок, будь-які мандри перетворилися б на безглузде блукання у темряві. І певно саме горда спроба відв'язатися від домінанти Неба змушувала прадавніх мандрівників насипати серед степу високі могили, або громадити у пустелі циклопічні піраміди. А чого варта вежа Вавілонська! Що це, як не спроба створити рівнозначний Небові суттєвий орієнтир в безмежному океані Простору? А в океані Часу (хотів написати «річці», але щось не віриться в його, часу, лінійність) такими знаками постають мистецькі витвори безвісних геніїв, химерні і прекрасні зліпки Часу в інтерпритації Художника." Это моего мукачевского товарища, бывшего донецкого программиста Юры Чубы зарисовка. У меня еще кое-что его есть, но остальное вряд ли похоже на лирику. И не про горы.
|
|
