|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
ivanta
|
|
Сообщение:
|
Невеличкий звіт про 4-ту поїздку! Оскільки я на цей раз не зміг поїхати по моїм особистим причинам, то описувати з власних слів не дуже хочеться!!! Тому пропоную ВАМ звіт мого Друга в цій сраві: В неділю ми спокійно добралися до Миргорода, де місцеві волонтери завантажили нас водою та передачами для "Диких качок". Зранку, стартували ми з Миргорода о четвертій ранку, нас ще завантажили свіженьким хлібом та відправили в дорогу. До Дніпропетровська ми доїхали години за чотири, витратили хвилин 20 на закупівлю цигарок та рушили далі. Не можу не сказати про погане. Цигарки ми планували купити у ЛЬвові, де вони і виробляються, відправили туди гроші, але не отримали ані цигарок, ані грошей. Зараз ведемо виховну роботу з "клієнтом". Якщо львів'яни можуть чимось допомогти, то таку допомогу приймемо з радістю. Поки їхали до зони АТО весь час намагалися зізвонитися з нашими підопічними, але вони весь час не брали слухавку. Коли нарешті це сталося, ми почули, що треба почекати, адже у них гаряче. Тому в Карлівці, де ми зупинилися, щоб вдягти броніки та каски, вирішили спочатку рушити на Піски до ПС. Приїхали під міст, намагалися викликати когось назустіч, але хлопці не виходили на зв'язок. Просимо лікарів ПС провести нас до місця призначення. Вони погоджуються, але не встигаємо ми сісти в машини, як в ста метрах від мосту падає три міни 80-го калібру. Бажання прориватися в Піски кудись зникло. Вирішили, що розвантажимось на тиловій базі ПС, звідки спостерігали постйні обстріли Градами та мінами блок-посту під мостом. Хлопці особливо були раді сухим борщам. Вже звідти вирушили в Авдіївку. Проїхали без перешкод, весь час слухаючи артилерійську канонаду. Вже в Авдіївці, дозвонилися до "Качок" і ті дали "добро" на проїзд. Порадившись з командиром блок-посту, вибрали маршрут та поїхали. Щоправда, на відміну від попереднього візиту, заїзд до частини був перегорожений знищенною технікою. Прийщлося долати рів. Повезло, що колія замерзла і ми з другої спроби все ж таки подолали цю перешкоду. Радості хлопців не було меж. Феррум, Байкал, Калина ті інші неприховано раділи нашому приїзду. З ранку в них був бій. Хлопці, яких за місяць підсилили 25-ю аеромобільною та 93-ю механізованою, відбили у сепарів шахту та привели з неї сімох полонених, двоє яких виявилися кадровими військовими РФ. Їх як раз допитували, коли ми пішли до командира. Бій тривав шість годин. росіяни, перефарбувавши танки у нашу розмітку, намагалися взяти частину в кільце. Бій точився вже в периметрі частини, але закінчився для рашистів дуже погано. Наші "віджали" пару БМП, знищили до семидесяти загарбників, маючи в пасиві лише одного двухсотого та кілька трьохсотих. Ми доволі швидко розвантажили машину. Хлопці були дуже раді приладам нічного бачення, біноклям, дальноміру, продуктам, які передели фермери Київщини, але особлива подяка всім вам за генератор, адже із освітлення в них залишилися лише свічки... Нам дуже кортіло залишитися в хлопців на ніч, але ми розуміли, що у разі бойового зіткнення, будемо лише заважати. Тому швидко зібралися та поїхали знову на Піски, адже командир передав хлопцям з ПС бойок від кулемету Калашнікова, котрий в тих зламався. Виконавши і цю місію, ми вже в восьмій вечора були в Дніпропетровську. Скажу чесно, що в цю подорож реально було лячно. Але не було часу лякатися, треба було робити справу. І ми її зробили. На зворотньому шляху знову зазирнули до Миргорода, передали тамошнім волонтерам подяку від хлопців, пообідали та рушили на Київ. У середу подзвонили хлопці та ще раз дякували за все, що ми привезли завдяки вашій допомозі. Вони тримаються і готові голими руками нищити окупантів. "Насзливають", "всепропало" це не про них. Вірте в нашу армію, допомагайте їй і все в нас буде добре.
|
|
