|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
Jolie
|
|
Сообщение:
|
Дорогами Львівщини (історико-паломницький тур) Два тижні тому прокаталася по Львівщині двома екскурсійними маршрутами. Думаю, для любителів паломницького туризму та тих, хто любить відвідувати замки та монастирі буде цікаво. Отже, Екскурсія 1. Страдч-Прилбичі Страдч - це село неподалік від Львова (за 17 км), розташоване по дорозі на Яворів. Перша згадка про Страдч датується 1416 роком. У часи Київської Русі та Галицько-Волинського князівства неподалік села знаходився другий після Києво-Печерської лаври підземний монастир в Україні. Розміщувався він на високій горі (висотою 359 м) на лівому березі р. Верещиці. Цей монастир згадується в Галицько-Волинському літописі від 1242 року під назвою «Печера Домажирова». Археологічними дослідженнями встановлено, що монастир складався із вхідної галереї (довжина близько 40 м), ходів загальною довжиною понад 270 м і кількох келій, які розміщувались на глибині близько 20 м. На вершині гори знаходилось укріплене городище. Монастир припинив своє існування близько ХIV ст. Страдч є загальновизнаним місцем паломництва та прочанства, щороку його відвідують десятки тисяч паломників. Паломників приваблює сюди Печерська Лавра з підземними келіями, копія чудотворної ікони Страдецької Божої Матері Нерушимої стіни, місце поховання відразу двох блаженних — о. д-ра Миколи Конрада та дяка Володимира Прийми (їх проголосив блаженними Святіший Отець Іван Павло ІІ, Папа Римський під час перебування у Львові 2001 року), та, без сумніву, Страдецька Хресна дорога. Страдецька хресна дорога є обов"язковим пунктом паломництва кожного християнина. Вона складається з 13 стацій (зупинок), кожна з яких відображає дорогу Ісуса Христа на Голгофу. Кожна зупинка проілюстована пам"ятним комплексом та табличкою, яка роз"яснює прочанину суть кожної стації та містить молитву, якою можна помолитись. Перша стація, приміром, виглядає отак: Не буду заванатажувати читачів зображеннями усіх стацій, їх можна розглянути у моїй галереї Ссылка . Наступна зупинка - с. Прилбичі Яворівського району. Думаю, що 90% українців й гадки не мають, чим відоме це село, тому одразу розкриваю усі карти - саме тут народився Слуга Божий Андрей Шептицький, восьмий (після відновлення Галицької митрополії в 1808 р.) Митрополит Української греко-католицької церкви. Коротко про Шептицького. Митрополит Шептицький першим із вищих ієрархів Греко-Католицької Церкви почав використовувати народну мову в спілкуванні із вірними. У 1899 імператор Франц Йосиф I іменував Шептицького Станіславським єпископом, а римський Папа Лев ХІІІ затвердив це рішення (хіротонія відбулася 17 вересня 1899). Після смерті митрополита Юліана Сас-Куїловського Шептицький 17 грудня 1900 був номінований Галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася 17.01.1901 у соборі св. Юра у Львові. У міжвоєнний період Митрополит Андрей продовжував роботу з розбудови УГКЦ. Під час Другої світової війни Шептицький ставив питання про об'єднання всіх християн України навколо Київського Патріархату у єдності з Римським престолом, але не знайшов розуміння з боку окремих ієрархів церкви та української інтелігенції. Найбільшим політичним досягненням Шептицького стала в 1914 р. домовленість з польською стороною про виборчу реформу, яка б збільшила політичне представництво українців у галицькому сеймі; здійснити її завадила війна. Загалом важко переоцінити усі влади Андрея Шептицького у історію, культуру та духовний розвиток Галичини (і не тільки Галичини); більше про цю видатну людину можна прочитати, скажімо, у Вікіпедії (http://uk.wikipedia.org/wiki/Андрей_Шептицький ). У с. Прилбичі збереглася родинна каплиця роду Шептицьких, яка чудом збереглася через кілька століть, пережила дві світові війни. У радянські часи каплиця виконувала роль складу для хімічних речовин, якими зрошували поля для зібльшення родючості земель; досі у тій каплиці сується сильний запах дусту. Екскурсія 2. Звенигород-Старе село-Свірж-Унів Звенигород - село Пустомитівського району Львівської області. Перша згадка датована 1087 (за іншими даними — 1086) роком. Деякі дослідники вважають, що поселення тут створили ще племена бужан у I тис. н.е. Наприкінці I тис. н.е. Звенигород стає укріпленим містом та важливим стратегічним пунктом західних руських земель. Вперше про город згадують у «Повісті временних літ» та Іпатіївському літописі, коли розповідають про повернення Ярополка Ізяславовича із Польщі у 1087 році. Саме на підході до Звенигорода, згідно з літописом, Ярополка і вбили. Найбільший розквіт місто переживає у XII ст., коли тут правив внук Ярослава Мудрого Володимирко. Звенигород був центром удільного Звенигородського князівства. Князь Володимирко почав процес об'єднання галицьких князівств, приєднавши до Перемишля та Звенигорода території Галича і Теребовлі. У 1144 і 1146 рр. на Звенигород зазіхав київський князь Всеволод, але не зумів здобути фортецю. На початку 1140-х рр. становлення міцного західно-руського князівства завершилось і після перенесення Володимирком столиці до Галича (1141 або 1144) було створено єдине Галицьке князівство. Після цього ролі Звенигорода зменшились. У 1241 році місто зруйнував хан Батий. Населений пункт давно втратив колишнє значення (неподалік швидко розвивався Львів) і зараз має статус села. Ось такий пам"ятник засновникам міста Звенигорода стоїть зараз у центрі села біля історичного музею: А це, власне, і сам музей: Старе село - село Пустомитівського району, Львівської області, розташоване за 25 км на південний схід від Львова. Добре збережені руїни оборонного замка кн. Острозьких, побудованого 1584 — 89 з участю А. Прихильного (відновлений 1642 і 1654) у стилі східно-європейського пізнього ренесансу. Замок займав значну площу, стіни (14 — 16 м висоти) завершені аттиком, оздобленим аркатурою, а фронтони башт (збережені 3) вінчані бароковою різьбою в камені. Свірж Свого часу поселення мало статус міста, тепер Свірж — просто велике село, яке стоїть на берегах одноіменної річки, що розливається тут широкими ставами. Місцевість дуже приємна для ока, хоча транспорту може не сподобатись: пейзаж навколо нагадує Карпати в мініатюрі. Перша письмова згадка про Свірж датується 1427 роком, коли його відвідав польський король Владислав ІІ, а у 1449 році місцева влада за наказом розмежувала місто Свірж від села з такою ж назвою - Свірж. Свіржський замок є унікальним памятником оборонної архитектури XV—XVII ст. З початку будувався як фортеця, однак після реконструкциії в XVII столітті втратив свой першопочатковий вид. Замок в поселенні згадується під 1530 роком, коли твердиня належала роду Свірзьких. Та за версією охоронної таблиці на в‘їздній брамі, фортеця кокетливо «омолодила» себе, бо її зведено ще у 1482 році. На территорії замкового парка зберігся костел, заснований у XV ст. Сучасна будівля костела в стиле ренесансу, побудована на месті деревяного, який був зведений у 1541 році. Над входом в костел і сьогодні можно розглянути залишки шляхетського гербу попередніх госопдарів. До костелу від замку вів подземний хід. Завалену частину подземного ходу можно побачити із рову, який оточує замок біля підвісного моста. Сучасного вигляду споруда набула в середині XVII ст. Саме з того часу ці землі перейшли у власність графа О. Цетнера, який перебудував і значно зміцнив замок. Сучасний стан замку на сьогодні, як і у багатьох замках України, також не найкращий. Власне, збереглися тільки зовнішні стіни. У 1969 році у великого захисника та реставратора замків Львівщини, Бориса Григоровича Возницького, виникла ідея використати як філіал Львівської галереї мистецтв одну з старовинних фортець краю. Саме для Свірзького замкового комплексу спочатку планувалася доля, яка прославила пізніше серед краєзнавців та турфірм Олеський замок. Та не судилося: приміщення в Свіржі вже використовувались як будинок архітектора. У зв"язку з цим змінено планування кімнат замку, перебудовані інші приміщення. У внутрішньому дворі можна побачити великий колодязь, воду з якого брали на випадок облоги. Нині колодязь також закинутий. В 1997 р. була створена рада меценатів, що включає відомі львівські фірми, яка зобов‘язалася виділити кошти на завершення ремонтно-реставраційних робіт. Під час реставрації 1975-1983 рр. у замку були поновлені білокам"яні портали проїзду центральної вежі, перекладені кам"яні сходи, бордюри, замінене перекриття, відновлені інтер"єри жилих приміщень, господарських будівель. Ззовні замок має дуже гарний вигляд, на його території знімалося свого часу (і знімається зараз) багато відомих історичних фільмів (наприклад, "Дартаньян і три мушкетери"). На мій погляд, навіть вже переобладнаний замок можна чудово використати під забудову готелю - для цього там є всі умови, від переобладнання кімнат до великих залів, які можна використати для ресторану, холу та інших функціональних приміщень. До речі, біля замку можна влаштувати невеличкий пікнік, правда, з дозволу охорони, яка може вам запропонувати скористатись їхнім мангалом. Палити вогнище на землі забороняється. Скупатись теж можна . Унів Cело Унів Перемишлянського району Львівської області здавна було важливим монашим і друкарським осередком. В Уневі діє Свято-Успенська Лавра отців студитів Української Греко-Католицької Церкви. В Уневі з XIV століття діяв монастир Успення Богородиці з оборонними мурами, спершу православний, 1700—1790 — належав до Василіянського Чину, у XVIII столітті один з важливіших монастирів у Галичині; згодом він занепав. В 1919 р. митрополит А. Шептицький переніс до Унева осередок Студитів з осідком ігуменату. Тут розвинуто було серед іншого малярську школу, палітурню, а з 1935 друковано церковно-релігійний місячник «Промінчик Сонця Любови». За радянської влади Успенську Лавру перетворено на в"язницю, а монастирські будинки на будинок відпочинку для старших осіб. На території монастиря відбувалися щорічні ярмарки, на яких торгували купці з Росії, Польщі, Австрії та інших країн. Монастир оточений високими стінами з бійницями та оборонними баштами. Храм на території виглядає з-за стін витонченим та легким, а при огляді його зсередини монастирських стін вражає міцними, справді фортечними мурами, бійницями та оригінальністю архітектури. На його контрфорсі зберігся герб Шептицьких. При монастирі в Уневі діяла відома Унівська друкарня. На початку XIX ст. в монастирі оселяється глава Греко-Католицької Церкви митрополит Михайло Левицький. Його тлінні останки спочивають у монастирському храмі Успення Пресвятої Богородиці. У 1919 р. із благословення Митрополита Андрея сюди прибули монахи студити, покликані відродити традиції древньоруського чернецтва часів преподобних Антонія і Теодосія Печерських. Першим архимандритом новозаснованої обителі став о. Климентій Шептицький. Нині Успенська Унівська Лавра налічує вісім монастирів в Україні та поза її межами. Починаючи з 1994 р., кожного травня до Унева йде дводенна молодіжна проща, організована студентською "Обновою", Мальтійською службою допомоги і монастирем студитів. Так коротко постаралась викласти все, що бачилось . Фотки як завжди, у моїй галереї у цьому альбомі Ссылка , інфа грунтувалась на власних дослідженнях та матеріалах відомих інтернет-ресурсів Ссылка та Ссылка .
|
|
50 баллов добавлено администратором