|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
Jolie
|
|
Сообщение:
|
Викладу декілька спостережень та думок стосовно особливостей готельного обслуговування у Пилипці. Одна частина нашої групи жила у готелі «Під Гимбою», а інша – у приватній садибі «У Каріни». Одразу скажу, що вибір цих закладів розміщення ґрунтувався виключно на основі позитивних відгуків, знайдених на форумах та відгуках туристів, залишених на різних ресурсах. Кілька слів про ці заклади розміщення. «Під Гимбою» – трьохповерховий готель на 12 номерів (усі – 4-місні, однак можна селитися і одному, і вдвох, і трьох), що знаходиться між дитячим витягом та кріселкою. «Під Гимбою» є комплексним закладом, яке об’єднує готель, ресторан, сауну та прокат; одне приміщення переходить у інше, тобто із готелю можна спуститися у ресторан, а із ресторану зайти у сауну і т.п. На першому поверсі знаходиться рецепція, два санвузли, виробничі приміщення та додатковий вхід у ресторан, на другому і третьому поверхах – номери. Власне номери розташовані по периметру готелю, до яких ведуть вкриті плиткою сходи. У номері знаходяться, крім власне 4-х ліжок, стіл, кілька стільців (переважно 3 шт.), одна-дві тумбочки і телевізор. На столі є також графин для води та 4 склянки. Санвузол стандартний: душова кабіна, туалет, умивальник; у санвузлі ми виявили три маленьких бруска мила та туалетний папір у вигляді серветок. Також у коридорі при вході є невелика шафа для одягу. Тепер про «мінуси», що були виявлені нами у процесі. - після 23-ї години вода у крані виявилася ледь теплою, практично літньою – вочевидь, або у бойлерах закінчилася гаряча вода, або її навмисно не гріють пізно ввечері. Ми б і не подумали до цього придиратись, якби перед тим ми змогли потрапити у попередньо замовлену сауну; - вранці вода у крані була приблизно такої ж температури, що й ввечері – тобто ранком ніхто не збирався її підігрівати для ранкових потреб постояльців; душова кабіна протікала і після того, як двоє чоловік прийняли душ, на підлозі - з’явилася чимала калюжа, що загрожувала затопити сусідів поверхом нижче; - пульта дистанційного керування від телевізора у номері ми не виявили. Коли додумалися включити телевізор без нього, виявилося, що телевізор показує лише три канали, та й ті без звуку, на німо. Ціна номеру за добу – 150 грн/ особа без харчування. Харчування забезпечується кухнею із ресторану, що знаходиться на першому поверсі. Ресторан, як нам було заявлено, працює із 8-ї, хоча насправді нам вдалося достукатися до обслуговуючого персоналу тільки близько 9-ї години. Згодом виявилося, що взагалі-то ресторан працює із 10-ї ранку і вони відкрилися тільки через нашу настирливість, що проявлялась у перманентному грюканні у двері та підйомом на ноги адміністраторки. Зал ресторану: Ціни на харчування в середньому дорівнюють львівським: перша страва – 20-25 грн, друга страва – 30-35 грн, яєчня – 19 грн, картопляне пюре – 15 грн, салат – від 10-15 грн, чай на травах у чайнику (2 порції) – 12 грн. Загалом сніданок/обід/вечеря на двох обійдеться у 100-120 грн. Готують там досить пристойно, смачно (кухар у них чи то вірменин, чи то грузин, судячи із зовнішності), інтер’єр затишний, обслуговування хороше, офіціантка ввічлива – тут все на висоті, претензій і зауважень нема. На цьому, на жаль, приємні моменти закінчуються і починаються «пріколи нашого городка». Загалом про особливості сервісу по-закарпатськи можна складати гуморески і анекдоти – винахідливість місцевих проектувальників-будівельників та специфіка ставлення до туристів не перестає дивувати. Наприклад, чим думали господарі садиби «У Каріни», роблячи із низького підвальчика їдальню для туристів, важко зрозуміти – висота стелі у цій так званій їдальні не перевищує 1 м 65 см – тобто тим, у кого ріст є більшим за 165 см, не пощастило – приходиться ходити зігнувшись літерою «Г», а випростатись можна лише тоді, коли сидиш. Те саме із дверима – низькі одвірки, у які можна заїхати головою при спробі зайти із коридору в номер. Мабуть, господарі розраховували на прийом туристів-карликів, або не врахували, що надворі не 19 століття, коли люди були в середньому на 20 см нижчими за сьогоднішнє покоління. Садиба "У Каріни": Пилипецькі підприємці, як і їхні побратими із Гуцульщини та Бойківщини, досить часто мають за правило при бронюванні номерів обіцяти клієнтам одне, а після приїзду перед поселенням заявляти інше. Наприклад, один із заброньованих нами номерів в реалі виявися вже зданим підприємливим господарями. Однак найбільше цього разу відзначилась адміністрація готелю «Під Гимбою». Поселивши двох наших знайомих, які одразу після переодягання пішли кататися, через кілька годин адміністраторка у цей же номер селить інших людей, забувши, що цей номер вже заселений. Оскільки нові туристи висунули вимогу, що вони бронювали саме цей номер і повинні заселитися саме у нього, так як у них маленька дитина, речі наших знайомих були позбирані докупи ті виставлені на коридор. Мовляв, ви там передайте своїм друзями, що ми їх переселили на перший поверх (у номер над рестораном, у якому до 00:30 ночі гупала музика – дискотека), а речі заберіть до себе в номер, що бува, нічого не пропало. Що цікаво, виселені люди – це тато із 6-тирічною дитиною, якій вроді би теж вартувало б швидше лягти спати і поселитись десь подалі від гучної музики та криків відпочиваючих. Питається, чому адміністраторка, знаючи, що той номер уже попередньо заброньований, пізніше здала його іншим людям? Забула? Переплутала? Вона що, не веде журнал бронювань та поселень? Перший «мінус». Другий раз адміністрація відзначилась тоді, коли о 18:00 виявилося, що сауна, яку ми одразу після поселення зарезервували на 21:00, була натоплена банщиком чомусь на 19:00. Ми це заперечили і ще раз попередили, що прийдемо паритись о 21:00. Все з’ясували, заплатили 100 грн завдатку, домовились і пішли на апрес-скі у іншу садибу. Приходимо о 21:10. Заходимо у сауну – а там париться якась п’яна молодіжна компанія. Намагаючись з’ясувати, хто вони такі і коли вони збираються звідси забратись, виявилося, що ця компанія надибала цю сауну у процесі пошуку, станом на 20-ту годину вечора вона була вільна і вони з дозволу адміністрації люб’язно вирішили скористатись нею. Незважаючи на великий розмір передбанника та наявність двох великих столів для нібито двох компаній, паритись у одному приміщенні із незнайомими п’яними людьми нам не дуже хотілось, після чого ми почали шукати адміністраторку і банщика. Результати їх пошуку нічого не дали: адміністраторка не піднімала трубку, а банщик пропав безвісти. Більше того: надворі фактично ніч, а на рецепції та у приміщеннях для персоналу взагалі нікого – словом, заходьте всі, кому не лінь, виносьте все, що бачите, ночуйте у друзів безплатно – за цим всім й так ніхто не дивиться. Пояснити відсутність персоналу в готелі того вечора ми не змогли, тому нам нічого не залишалось, як замість сауни продовжити апрес-скі у вищезгаданому ресторані, який ввечері перетворювався у нічний клуб. Стосовно правил поведінки у готелі. І адміністраторка, і прокатник не раз наголошували, що ходити у гірськолижних чоботах у них в готелі та, зокрема, по сходах заборонено. Натомість я багато разів бачила, як постояльці цього готелю не раз і не два спускалися і піднімалися до себе в номери взутими у гірськолижні боти. Питається, а загалом звідки люди мають знати, що це заборонено? По-перше, повішайте оголошення, що це забороняється, кожного ж за руку не схопиш. А по-друге, для того, щоб туристи не ходили у готелі в гірськолижних чоботах спочатку треба обладнати у холі готелю місце, щоб постояльці могли сісти і нормально роззутися, поскладати свої тапки і перезувне взуття, а не стрибати на одній нозі по всьому холу, хапаючись за перила та матюкаючись на анатомічні особливості взування-роззування лижних бот. Ми, до речі, так і зробили: коли адміністраторка зробила нам зауваження, ми при ній же роззулися прямо на підлозі і вказали, мовляв, у вас немає ні таблички про попередження, ні обладнаного місця для перезування; проти таких аргументів заперечувати було нічого. Краще б слідкували за тими, хто палить у номері, а то у нас після повернення у номер після катання всі речі, розкладені у номері просмерділися сигаретним димом, що йшов із вентиляційної труби у санвузлі – очевидно, поверхом нижче хтось кілька разів курив за час нашої відсутності, а дим поповз догори. Підсумувавши, можна сказати, що в загальному «Під Гимбою» формує позитивне враження, однак воно насправді є далеким від того захвату, який висловлювали інші дописувачі. Очевидно, тому є підстави: або у них зіпсувався сервіс, або туристам щастило і для сервіс був ідеальним. У мене особисто склалося враження, що селитися там можна, правда, за умови, що треба бути готовим постійно дрючити персонал і вимагати для себе постійної уваги.
|
|
