|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
Jolie
|
|
Сообщение:
|
Ох, нарешті мене вистачило, щоб написати пару рядків про минулі буковелівські вихідні 21-22 грудня. Загалом поїздка вийшла цікава, насичена і як завжди весела завдяки чудово підібраній команді. Враження постараюсь структурувати нижче. Дорога На Франківщині дорогу після літа таки непогано підлатали – пригадую, як влітку подорожували практично через усю область, так на кордоні із Львівською областю взагалі було бездоріжжя. Та й на Львівщині зараз стан доріг трошки кращий, ніж був влітку. Бічні ж дороги, наприклад, дорога на Ворохту з Татарова, залишають бажати кращого – як були ями влітку, так і залишились, ніхто нічого не робив. Загалом із Львова до Поляниці ми заїхали середнім за величиною бусом за 4,5 години. Це був рекорд у порівнянні із тим, як ми закривали сезон на Драгобраті цього року у квітні – тоді дорога за маршрутом «Львів-Драгобрат» займала 7 годин. Прокати Не вважайте за рекламу, однак в силу певної прив’язності буковелівських карток на прокат і тривалості акцій народ наш абонементи на підйоми купити встиг, а от із прокатом спорядження пролетів. Користувались прокатом лиж із мережі «Dzvin-Ski» на початку Поляниці (та є ще один такий же, правда, в центрі села, не плутати) – хлопці там дуже адекватні та оперативні, швидко реагують та працюють (кому треба, можу залишити телефончик: 050-437-40-32). Катання і погода З погодою дійсно повезло – незважаючи на доволі сирий і похмурий ранок із дрібним дощем, близько десятої дня небо розпогодилось і сонце світило увесь день, а після обіду ми навіть прилягли у шезлонги позасмагати. Субота, ранок на нижній станції 14-го витяга: Третя година дня, верхня станція 14-го: В результаті я спалила собі фейс і він став схожим на польський прапор – білий верх, червоний низ. У неділю ранок був дуже багатообіцяючим – сонячно, вітряно, однак в обід вітер нагнав хмари і небо затягнуло до самісінького вечора. Зважаючи на те, що сонце сховалось, одразу стало сиро і противно. Після обіду ми вийшли прогулятись по самій території Буковелю, досліджуючи цікаві місця; фото викладу нижче по тексту. Наші погодні сайти, як і за часи совка, прекрасно передають прогноз за принципом «погоду на завтра переданим послезавтра». Все справдилось із точністю до навпаки – субота обіцялась бути похмурою і холодною, а була сонячною і теплою, а неділю мала бути сонячною і теплою, а була вітряною і похмурою. Траси Що приємно здивувало: 1. Підготовка трас дуже хороша – все таки навчились наші вуйки готувати траси, похвально. 2. Більшу частину ключових трас значно розширили – стало більше місця, люди перестали кучкуватись, стало більш місця для того, щоб розминутись. З огляду на те, що частина трас зазнало так званої «реконструкції», у деяких випадках це значно розгрузило певні траси, наприклад, ту ж 14-ту. Однак в загальному проблема залишилась: люди об’їжджали крутий початок схилу, однак продовжували падати і збивати поруч «сусідів», на старій ділянці спостерігався аналогічний традиційний кегельбан. На 15-тій аналогічно – дуже насичений рух, всі летять, тільки й встигаєш крутити головою. Нижні станції 8-го та 11-го витягів були окуповані чергами, на 16-му черг було набагато менше. Те саме можна сказати й про інші витяги – 1, 2, 12, 17. Особняком тут хіба що можна було виділити 5-й, де, знову ж таки повторюся, традиційно спостерігались величезні і широчезні черги. Загалом нічого дивного – це останні вихідні перед святковий новорічно-різдвяним сезоном, «Буковель» чи не єдиний курорт, що здатний прийняти, розмістити і обслужити величезну масу народу і чи не єдиний, де 100%-но є достатньо снігу для катання. Тому така навала народу на вихідні цілком обґрунтована. Траси 11-го витяга, субота: Ми знайшли свій спосіб проходити швидко чергу: ставали збоку черги, не лізли всередину (щоб не затоптали), просуваючись по сантиметрах між людьми, потихеньку «огороджували» свій простір то однією підставленою палкою, то другою, і таким чином потроху просувались до турнікету. На горі, кафе на верхній станції 12-тки: Що розчарувало: на 8-мках потраплялось каміння, котре треба було об’їжджати, аналогічна ситуація спостерігалась на 1-чці після 13-ї дня – дрібні камінці у нижній частині гори так і норовили потрапити під лижі. Також спостерігався «бетон» на тих трасах, що були розташовані на північних схилах; мені подекуди не вистачало гостроти кантів. Не зовсім зрозуміла, навіщо було робити стільки переїздів із 1-чки на 2-йку і навпаки. Що сподобалось: 16-тка була просто ідеальною, незважаючи на те, що одну із трас не розчистили від снігу. До обіду більшість трас були вже розбиті та у горбах – 15-й, 14-й, більш-менш 2-йка, камінці на 1-чці. Панорама на територію комплекса із кафе на верхній станції 1-чки в обід: У неділю вранці ситуація була дещо іншою, ніж у суботу – народу на трасах було набагато менше (я це пояснюю насиченим катанням у суботу та апрес-скі ввечері, коли люди до пізньої ночі зависають у саунах та барах), що сприяло більш комфортному катанню. Правда, до 11-ї людей на трасах і підйомниках суттєво побільшало, однак треба сказати, що частина із приїжджих таки збиралась від’їжджати додому у районі обіду (було помічено багато автобусів та автомобілів, що покидали території «Буковелю» у цей період). Тому не берусь сказати, що в неділю траси були такими ж завантаженими, як і в суботу. На 8-му витягу вранці у неділю, внизу сноу-парк: Панорама з верхівки 12-тки, неділя: «Буковель» продовжує позиціонувати себе як центр підготовки різних видів спорту: на трасі 8А, відданій під сноупарк, проходили тренування і змагання ньюскуллерів та сноубордистів, а траса 5F була відведена для змагань дитячої школи сноубордингу, де дітки обох статей змагались між собою у слаломі у жорстких ботах та на довжелезних слаломних спортивних дошках. Казуси на трасах Це загалом тема окремого поста. Незважаючи на те, що я «Буковелі» не була досить давно, є речі, які там не міняються роками. Почну, напевне, із загальної характеристики усієї маси катальщиків. 1. Скі-кросери – люди, що валять на зігнутих ногах прямо по трасах, не повертаючи, збиваючи все на своєму шляху. Або ж по-нашому – лом звичайний бидлуватий. Таке враження, що ця категорія масово готується до професійних чи аматорських змагань із скі-кросу. 2. Звичайні новачки – плуг звичайний лякливий або тихохід. Шарахкаються від кожного шкребіння на трасі, оглядаються, час від часу падають. Небезпечні тим, що інколи неможливо передбачити їхні рухи на трасі. 3. Діти – це одна із самих небезпечних категорій – летять по трасах ака ломи, передбачити їх теж інколи тяжко, можуть непомітно підрізати та вискочити перед тобою у найневідповідніший момент. 4. «Ні риба, ні м’ясо» – люди, що нібито і вміють кататись, однак збоку це катанням важко назвати; так, соваються вниз, на прямих ногах, ріки висять. 5. Прогресуючі – люди, які трохи щось вміють і намагаються правильно стати, правильно прогнутись, правильно повернути і т.п. Не дуже багаточисленна категорія на жаль. 6. Профі – на жаль, за два дні таких людей я не дуже часто бачила на трасах. Окремо скажу про бордерів – їх стало дійсно більше на курорті, причому мною було помічено ще зовсім юних діток по 8-10-12 років, які доволі вправно катались на своїх дошках (деякі діти були навіть на дорослих дошках, що вельми здивувало). Дорослі ж бордери в свою чергу доволі непогано катались і демонстрували непоганий рівень та свідомість поведінки на трасі, не совгаючись впоперек траси і не розлягаючись як тюлень по всій ширині у випадку падіння. Трохи про «сіре інструкторство». Якби там не було, однак мені чомусь здалось, що адміністрація курорту на такий факт стало менше звертати уваги. Я бачила багатьох людей різного віку, які навчали своїх дітей, тримаючи учня на рівні витягнутих палок, попід руки. Особливо поширеним явищем таке навчання було у двох точках – на 14-му та 17-му витягах. На 14-тому здебільшого вчились дорослі, на 17-му – малі діти. Прикладів правильного і неправильного навчання було достатньо. Одна мама, поставивши дитину між ногами, замкнула її перед собою двома витягнутими на відстані обох рік палками і потихеньку спускалась із дочкою на краю траси, нікому не заважаючи; це хоч якось, але все таки можна назвати адекватним навчанням дитини, не перелякавши її. Інша, цілком безшабашна мамаша без палок, обхопивши свою малу ріками, поперла із верхівки 17-го до низу, причому коли швидкість почала невпинно збільшуватись, мама із широко розкритими від жаху очима навіть не уявляла, як буде гальмувати; тато в цей час намагався наздогнати реактивну маму із дитьом. Кінцівка наступила неочікувано: мама, підстибнувши на горбку, не втримала малу, малу підкинуло на наступному горбку і дитина живописно розклалася прямо перед моїми лижами, зайшовшись із переляку диким плачем на весь схил. На мій крик «Що ж ви, твою мать, робите?» мамаша пропустила моя слова повз вуха, підняла із татом червону від крику дитину, та обоє поспішили щезнути із моїх очей подалі. Того вечора я бачила цю сім’ю ще раз на парковці 14-го витяга – вони мовчки йшли до машини, однак вираз очей цієї 8-ї дитини я буду пам’ятати ще довго… Треба сказати, що курорт таки загнув ціни на навчання: діти до 6 років – 250 грн/год., повний курс (16 год.) 1200 грн з особи, половин курсу (8 год.) – 700 грн з особи, чверть курсу (4 години) – 400 грн з с особи (і це при групі 4-8 чоловік). Такі ж ціни і на дитячий табір. Немає нічого дивного, що батьки беруться вчити своїх дітей самі. А чим це закінчується, я теж надивилась: батьки, які самі сяк-так з горем пополам навчились спускатись, так само вчать своїх дітей, діти повторюють їхні помилки і коло замикається. До чого я все це пишу: попри зміну часу, кількість людей, які дійсно добре катаються, на «Буковелі» не збільшується. Так, більшає людей у крутих шмотках, із крутими і дорогими лижами/бордами під пахвою, у дорогих окулярах та із дорогими рюкзаками, аксесуарами та ін., однак на прогрес самих катальщиків це ніяк не впливає. От чесно, таке враження, що на схилах одні туристи і початківці. Звідси випливає логічний висновок – повністю насолоджуватись катанням і атмосферою люди їдуть на інші курорти. Харчування Великий прогрес «Буковеля» в тому, що з’явилось багато закладів харчування на будь-який гаманець, що спрощує пошук нормальної кнайпи для перекусу та економить фінанси та час, не прив’язуючи тебе до дорого «Фільварку» чи супернесмачної та дорогої «Панорами». Найдешевший варіант – це заклад швидкого харчування «Гуцуляндія» біля 1-го витяга; чимось нагадує асортиментом та інтер’єром «Пузату хату», тільки значно простіше. На одну людину перша страва і друга страва обійдеться в 50-60 грн. Також тішить наявність магазинів і невеличкого супермаркету. Про особливості проживання я вже писала у відповідній гілці - Ссылка Загальне Загалом поїздка вдалася, компанія була чудовою, всі класно покатались і відпочили. У неділю після обіду ми з чоловіком пішли прогулятися територією «Буковелю» та придбати дочці подарунок з нашої поїздки. Із тестів: нова куртка супер, дуже зручна, всі кишені дуже продумані (лише кишені на скіпас немає і це трохи розчарувало); маска «Oakley A-Frame Gretchen Bleiler» – це бест оф зе бест із всіх масок, які колись у мене були; після такого кута оглядовості та зручності на морді я реально не хочу нічого іншого, крім «Оклі» – всі решта масок в топку, свій «Сміт Херіес» вже буду продавати на тижні, так як . Ну і «Атоміки» не розчарували – суперова лижа, дуже маневрена, на ній ніби як на крилах, в повороти входить обалдєнно, лише, холера, я не встигла віддати її на сервіс, щоб канти поточили. Так що поїздка вдалася, але самий жир сезону ще попереду – чекаємо снігопадів! Дякую усім, хто був зі мною цього вікенду, зняв сніготоксикоз та отримав масу позитивних емоцій!
|
|
50 баллов добавлено администратором