|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
costya68
|
|
Сообщение:
|
Випадок на українсько - угорському кордоні Спочатку думав не писати про випадок, що трапився зі мною. Проте вирішив все ж таки написати, маю надію що це буде помічним бодай для декого і допоможе не наступити на мої граблі. Передмова. Українсько - угорські дружні стосунки Про них написано багато, посилання приводити не буду, інтернет аж кишить статтями про дружні відносини двох сусідніх держав. Частина перша. Початок. Так сталось що мій бізнес партнер з Південної Кореї (автентичний кореєць) прилетів по справам. Проте оскільки в нього є справи не тільки на Україні, але і в Польщі та Угорщині, він прилетів до Варшави через Франкфурт, далі з Варшави на Львів та через 3 дні відлітав з Будапешту (знову ж таки через Франкфурт) додому. І оскільки зі Львова на Будапешт немає прямих літаків він мене спитав чи не можу я його підкинути на літак. Без питань звичайно можу, сказав я, які проблеми, я за день обернусь в дві сторони, до Будапешту не далеко. В мене є діюча шенгенська мульти віза постійно, це службова необхідність. Остання віза видана в грудні 2011р. терміном на 2 роки (отже до грудня 2013-го) і користався я нею вже неодноразово. Можливо я частково розвію інтригу, написавши що вона польська. Думаю що частина читачів в мене вже пропала Отже час виїжджати. П’ятниця 6-30 ранку ми стартуємо зі Львова. Напередодні здзвонились з власником угорської фірми, який нас має зустрічати в Будапешті і домовились про зустріч. Дорога жах, описувати не буду, проте ми вдало добрались до кордону на митний перехід Лужанка, що біля Берегово. Ще година в черзі і прикордонник підходить до нас. Проте спочатку хочу написати кілька слів про «дивний винахід» угорців, картка в яку потрібно записувати кількість пального. По-перша вона виключно на угорській, можна подумати що всі вільно володіють нею. Сусіди по черзі (хотілось би їм подякувати) самі за мене заповнили цей папірець і сказали що колись вони були на 2-х мовах, але потім мабуть хтось вирішив що друкувати українською не потрібно і наразі маємо покращення по-угорськи. Потім я взяв ще зайвий чистий бланк щоб можна було заповнити як взірець. (нажаль чистий бланк десь в бардачку автомобіля, завтра постараюсь знайти і опублікувати тут) Отже прикордонник після мого паспорта бере корейським і в нього одразу ж міняється вираз обличчя. Той хто їздив через цей пропускний пункт знає що поруч з крайнім лівим рядом (а ми стояли саме в ньому) є ще пропуск тих хто переходить кордон пішки. Отже прикордонник перекинувся щось з людьми що йдуть пішки і вивів одного до нас. Той одразу ж представився як перекладач, мовляв його попросили бути перекладачем. Звичайно прикордонники не розмовляють англійською, для чого це їм, вони знають угорську. І тут мені повідомили все добре ми не маємо до Вас запитань, а от до Вашого корейського пасажира є. І тут почався допит, так саме допит це інакше не назвеш. Куди їдете, чому і т.д. І коли були дані відповіді на всі запитання, пред’явлені квитки на літак, надані телефон, адреса та решта даних угорця що нас чекає в Будапешті вирішили нас оформляти. За кілька хвилин прикордонник з задоволеним (інакше не скажеш) обличчям підходить до мене і повідомляє мені що в мене польська віза. На моє запитання і що з того? Каже зараз прийде начальник і просить від’їхати в сторону щоб не перешкоджати його роботі та не затримувати чергу. Начальник мабуть був ну дуже зайнятий, всі начальники дуже зайняті люди, а на кордоні тим паче. Чекали ми його десь хвилин 20-25. Він підійшов до прикордонника, щось з ним переговорив, потім до того перекладача, а вже потім з перекладачем до нас. Як виявилось начальник зміни прикордонників на міжнародному перепускному пункті також «не знає» англійської, та звичайно а для чого? І почалась розмова знов через перекладача. Спочатку куди їдемо, потім про мою візу, потім про те що я не маю права з нею їхати в Угорщину. Його не задовольнили відповіді що я не вперше їду по цій візі, що я тільки відвожу мого товариша на літак і в той же самий день повертаюсь додому і мені не потрібен готель в Будапешті а в разі потреби в мене з собою достатньо коштів щоб його про платити, що нас чекають в Будапешті і можуть телефоном підтвердити всі наші слова. Мені було сказано наступне. Задзвоніть до угорця який Вас чекає і хай пришле факсом або електронною поштою нам на митний перехід запрошення в якому будуть всі Ваші дані, ім’я та прізвище, де Ви родились та де проживаєте, номер та серія Вашого паспорта і що угорська фірма Вас запрошує або нам потрібно підтвердження від готелю в Будапешті про бронювання номера. І при цьому всьому на обличчі в начальника прикордонної зміни було викарбовано «коли Ви це нам надасте, ми придумаємо як Вас не пропустити». Я відповів що я не хочу нікого обманювати, в тому числі і угорських прикордонників і не буду просити прислати підтвердження бронювання готелю в якому я не збираюсь ночувати оскільки сьогодні ж повертаюсь додому, а також не буду просити запрошення в людини з якою я не знайомий і не маю жодних справ. На що отримав цинічну відповідь, Ваш кореєць може їхати до Будапешту (питання тільки як?), а Ви повинні повернутись на Україну. Потім (увага) англійською начальник прикордонників мене спитав де я мешкаю та прізвище моєї матері (мабуть він мав на увазі її дівоче прізвище) і пішов друкувати відмову у в’їзді. Стандартний бланк друкувати важко, на це потрібно десь коло години. Мені вручили в 2-х примірниках на угорській (я заявив що я не розумію угорської тому підпишу з застереженням, що не розумію угорської отже що там написано, проте примірник отримав) та українською. Треба бачити цей акт. Його надруковано на принтері, що не бачив заправки мабуть кілька років. Чи то криза досягла і фінансування угорських кордонів чи то чергова неповага, тому що дивним чином акт угорською було надруковано нормально. Отже мені поставили штамп в паспорт про в’їзд в Угорщину, потім його закреслили з позначкою «Е» яка в акті класифікується як (цитую) «не має потрібних документів на перебування, не зумів надати наступних документів Szállasfoglaló» На нашому кордоні мені прикордонники та митники підтвердили що вони всіх хто їде з власне польською візою повертають назад. Як би там не було я розумію, що наявність візи не означає що Ви в’їдете до країни і остаточне рішення приймає прикордонник. Це міжнародне право і це правильно! Питання в іншому в чиїх руках це право? Що виграла Угорщина не пустивши мене? І після цього ми читаємо про українсько – угорські дружні стосунки? ІМНО ЦЕ ВСЕ ДУРНЯ! Немає ніяких дружніх стосунків є просто спільний кордон і ми мусимо якось робити вигляд що ми друзі, тому що ми сусіди. Чому Україна знаючи що її громадян (зі слів наших прикордонників) з квітня минулого року не пускають жодного саме з польською візою не зробила нічого щоб відстояти їх інтереси? Занадто багато питань відповіді на які з однієї сторони очевидні, з другої всі про це мовчать ніби їх не має. Частина друга. Продовження. Повернувшись на Україну ми поїхали на україсько-словацький кордон адже доїхати до Будапешту нам все ж таки потрібно. Вистояли в черзі і от ми вже проходимо паспортний кордон у словаків. Молода дівчина з посмішкою збирає паспорти і йде їх штампувати. Проте через кілька хвилин повертається з моїм паспортом та старшим зміни. Я вже грішним ділом подумав що мій кореєць буде брати таксі до Будапешту. Мене спитали чому мені було відмовлено у в’їзді до Угорщини на що я відповів, що їм не сподобалась моя польська віза. Прикордонник посміхнувся і сказав «Немає жодних проблем. Ласкаво просимо до Словаччини». Ми вдало доїхали до Будапешту і я в то й же самий день повернувся до України, по іронії долі через той самий перепускний пункт Лужанка, що на українсько-угорському кордоні. Я в черговий раз отримав нові враження і новий досвід. Зробив для себе висновки. Я хочу поїхати до Словаччини на травневі свята, і я впевнений що Угорщина мене не хоче бачити як туриста. Маю надію що щось зміниться і угорці будуть ставитись до нас дійсно по-дружньому, принаймні мені би так хотілось.
|
|
